Область

Район

Населенный пункт  
 
СПИСОК
 
 
НА КАРТЕ
 
Добавить в маршрут
Очистить поля
МОЙ МАРШРУТ
Маршрут не задан.
(Вы можете добавить в маршрут любой населенный пункт или объект каталога нажав на линк "Добавить в маршрут")
 

ОТЧЕТ О ПОЕЗДКЕ

Містами Німеччини. Саксонія - перезавантаження
Містами Німеччини. Саксонія - перезавантаження
Берлін - Майссен - Долина Ельби - Кенігштайн - Дрезден
Добавлен: 15 июня 2011 г.
Просмотров: 2389
Автор: WolK
Продолжительность: 1 день
Пробег: 280 км.
Посмотреть маршрут Добавить в избранное
  Печатать
 
рейтинг: 9.6
голосов: 5
7  
Отзывы

Як і більшість людей, що населяють північну півкулю нашої планети, з наближенням теплої пори, відчув нестримне бажання відправитись, хоч і не далеко, але на південь. Саме в цьому напрямку від Берліно-Бранденбургу розташувалася, не обділена як моєю, так і багатьох наших дописувачів і просто спостережників увагою, Саксонія. Прочитаний на шпальтах нашого улюбленого ресурсу нещодавній звіт "Первая поездка в Европу", підігрів бажання освіжити живцем старі знайомі місця.

Ще доволі давно, подорожуючи теренами Саксонії і, безпосередньо, Саксонської Швейцарії, спостерігаючи з верхівок Кенігштайну та Баштаю долину Ельби, де уздовж її русла курсували залізничні експреси, рейкові шляхи яких не залишили місця автомобільно-асфальтовим смугам, сформувалося бажання, ось так, зручно вмостившись у віконця такого транспортного засобу, по шпалах пройти цю мальовничу ділянку німецької території. Ну, а враховуючи ту обставину, що я вже півтора роки віддаю перевагу залізничним подорожам, то було б невиправдано ігнорувати можливість вгамувати своє бажання.

Разом з тим, щоб цей екскурсійний день не перетворився, хоч і у приємну, але ж просто прогулянку, визначаю окрім зазначеного, ще один цікавий, на мою думку, об’єкт, який має стати основною складовою маршруту, а саме, Майссен – місто супутник Дрездена, яке невиправдано було обділено увагою як моєю, так і більшості туристів, що приїздять до столиці Саксонії. Тож в дорогу, і відразу до Майссена.

В цей день, 8 травня, видалася чудова літня погода, а буяння місцевої флори примусило відмовитись від перегляду сновидінь і прилинути до вагонного віконця, за яким почав пропливати вже потрохи горбистий рельєф Саксонії. Завдяки цьому, незадовго до останньої пересадочної станції, побачив по правому борту цікавий об’єкт, який невдовзі виявився саме Майссеном.

І ось, хвилин через десять, дістаюсь я лінії дрезденської електрички (S-Bahn), яка курсує через Дрезден з північно-західного його передмістя на південний-схід, через Саксонську Швейцарію, аж до кордону із Чехією. Разом з нею вирушаю до міста, що мене цікавить, і назву якого, через неодноразове згадування, повторювати не стану.

Дорожні показчики поруч із залізничним вокзалом інформують про 24-х кілометрову віддаленість від Дрездена, а до Старого міста веде фактично одна єдина дорога, яка не дає змоги заблукати і метрів через двісті дарує чудову його панораму.

Центральною історичною пам’яткою міста є Замок Альбрехтсбург, закладений у 929 році, який зайняв почесне місце на високому березі Ельби.

Спостерігаючи за його красою та безперервно натискаючи спускову кнопку камери, долаю мостовою переправою водяну перешкоду в особі «Великої саксонської ріки» і потрапляю до Старого міста.

Ну що сказати, справжня Західна Німеччина, треба віддати належне. А тому вперед і вгору, вглиб міста. Орієнтир – Фрауенкірхе, цікава тим, що до тисячоріччя міста у 1929 році на ній були встановлені перші в світі фарфорові дзвони, виготовлені місцевою мануфактурою.

Що стосується зазначеного виробництва, то історична довідка говорить про те, що у 1709 році місцевий алхімік та аптекар Беттгер винайшов свою рецептуру виготовлення фарфору, через що, вже у наступному році в Замку запрацювала фарфорова мануфактура, яка працює і по сьогоднішній день, але вже у спеціальному виробничому приміщенні.

Фрауенкірхе розташована на Ринковій площі по сусідству з Ратушею і відреставрованими барочними та готичними будинками заможних городян того часу.

В різні боки від Ринкової площі променями розходяться чарівні вулички з не менш чарівними будиночками.

Трошки не доходячи до Ринкової площі знаходиться колишній францисканський монастир, де зараз розміщується міський музей, а перед ним фонтан-колодязь на честь короля Генріха, в якому майже сто років із часів заснування циркулювала джерельна водичка.

Не обділений центр міста готелями, цікавими рестораціями та сувенірними крамничками, де звісно ж, домінують вироби із місцевого фарфору.

Окрім фігурок маленьких голеньких хлопчиків, що в образах немовлят, купідончиків зі стрілами, пісяющих не переймаючись від направлених на них об’єктивів, прикрашають інтер’єри багатьох європейських міст, у Майссені витримана гендерна рівність.
З паркуванням проблеми, місця обмаль.

А мій шлях, не зважаючи на ці місцеві подробиці, іде невпинно вгору до Замку, серед стін якого зріс Майссенський Собор.

І ось я, здолавши доволі крутий підйом, дістався верхівки міста. Центр Замкової території наче велика Ринкова площа, перенесена на другий поверх міста, в середині якої домінує Собор.

Звідси відкриваються панорами протилежного берега Ельби.

Спускаюсь назад у місто терасними сходами, розглядаючи черепицю його дахів.

На зворотному шляхом до вокзалу знайомлюся із місцевою театральною сценою, а з моста через Ельбу закріплюю тутешній краєвид вже свідомим поглядом.

На цьому планова екскурсія закінчена. Щільний сніданок у вокзальному кафе. Найкращі місця Ельбійського експресу піді мною. Схема, фотокамера при мені. Все, вперед, реалізовувати давнішні плани.

Поступово вагон заповнюються туристами, пенсіонерами, родинами з дітьми та іншим людом, що не упускає можливості цим пригожим вихідним деньком, скористатися нагодою провести дозвілля в компанії надпозитивних краєвидів та свіжого повітря.
Майже година руху під зав’язку заповненим потягом, впродовж якої за вікном зустрілися ретро-туристичні потяги, промайнув історичний центр Дрездена,

і якось раптом залізнична колія виниряє на берег Ельби та потрапляє в зелені гірські лещата. Почалось!

Розслаблююсь та отримую задоволення від мальовничих курортних містечок та природного надбання цієї місцевості.

За вікном пропливають добре відомі, але лишень з гори, міст курорту Баштай та фортеця Кенігштайну.

І так майже 30 км. Поступово експрес спорожнів і я прибув на кінцеву станцію - Шена. Далі електрички не йдуть, по шпалах метрів через п’ятсот – Чехія. Та то по шпалах, а через річку до ста метрів, та й ще на човнику. І хоча ця привітна країна не входила у плани прогулянки, але прийняв рішення заскочити на чашечку кави до сусідів. За ті п’ять хвилин переправи народилася думка, а чи не повернутися сюди влітку та не перепливсти в іншу країну без плавзасобів. Літаком, потягом, пароплавом, автобусом, автомобілем, велосипедом, пішки кордони перетинав, а особисто вплав ні. Хоч це і не Ла-Манш, але все одно, цікаво. Та полишу мильні кульки моєї уяви, і до справи, але спочатку фото.

Німеччина залишилася по той берег, привіт слов’яни!

Чеське містечко Гренско уходить вглиб території ущелиною, всередині якої протікає річушка, по один бік якої, попід горою простягнулася тоненька курортна смужка ресторанів, готельчиків, крамничок.

Красиво! Але раптом, що це таке, де я. Протираю очі. Читаю назви вулиць. Братисласька? Ні! Драйзера? Ні! Ватутіна? Також ні! То як, скажіть мені, будь-ласка, потрапив я на троєщинський «шанхай»? Все, все теж саме, тільки цінники в Євро!

Троєщинці! Не ображайтеся на мене, бо сам мешкаю на Братиславській, хоч і на Лісовому. До того ж, коли пишуться ці рядки, Ваш месія, Ваш славний син бороздить простори Атлантики та підкорює вулкани, пропогандує та звеличує Doroga.Uа.

А я тим часом вгамовую ностальгічні напливи та краєм вуха вловлюю фразу однієї чеської мами, яка адресована чеському татові з приводу купленої тут їх маленькій дитині, якоїсь «піднебесної» іграшки. По чеські не відтворю бо не знаю мови, але було і так все абсолютно зрозуміло: «Аби хоч до вечора «дожила!» Ну прям однакове сприйняття всесвіту. Та треба вертатися.

Повертаюсь до Німеччини. Тут, в очікуванні потяга, приймаючи сонячні ванни на березі Ельби, ще раз спостерігаю чеський скалистий берег, добрячий шматок якого мав неприємність не так давно відколотися. А з вікна потяга ще й спостерігав спадщину минулого – прикордонний КПП.

Після того, як не втримався від відвідин Чехії, не втримався і від відвідання фортеці Кенігсштайн. Власне таку ж назву носить і гора, на який вона збудована і містечко, що розкинулося попід нею. А поки спішуюсь, дивлюся в слід потягу, обертаю кругом себе очима, в яких відбиваються блакитні води Ельби, та спрямовую зір на маківку гори, де мене вже очікує фортеця.

Не знаючи ще як дістатися верхівки, але інтуїтивно відчуваю, що німці не примусять здолати її пішки, рушу в однойменне містечко Кенігсштайн.

В останню мить встигаю заскочити на підніжку такого омнібуса і з вітерцем на другому його поверсі за лічені хвилини злітаю до місця призначення.

Ще дві пересадки, ще два види транспортних засобів і я вже на висоті призначення, а саме 240 м над Ельбою.

Враховуючи прогулянковий статус відвідин фортеці, відступлю від різних подробиць, тим більше, що це місце вже освітлювалось на сайті, та ще й не так вже давно, то пропоную здійснити невеличку фото прогулянку. Зауважу тільки одне, що краєвиди, які відкриваються з її висот, дійсно заворожують і примушують повертатися сюди знов і знов.

Підживившись енергетикою цих міст, зворотнім порядком вертаюся до залізниці. Тут стається невеличка прикрість, до відходу потяга мені не вистачає близько двох хвилин. Тож знов мене раді вітати береги ріки. Маючи годину філософського часу, розмірковую про доречність пішохідно-велосипедного шляху уздовж берегів Ельби від Дрездена до Чехії та про привабливість його для підкорення цих міст двоколісним другом з подальшим запливом, про що йшлося вище. Думи мої не завадили мені також спостерігати життя цієї водяної артерії, яке доволі живе та цікаве.

 

А далі мене чекав пересадочний Дрезден, останній на сьогодні об’єкт моєї уваги. Попередньо тут був запланований, чи то обід, чи то вечеря, з подальшою інспекцією центра міста. Тож вгамувавши, вже розгулявшийся не на шутку голод, ситий та задоволений маю пару годин аби привітатися з Дрезденом. Знов таки не вдаючись у широко освітлені на сайті подробиці міста, відповідально заявляю, в центрі все залишилось на своїх місцях: і Цвінгер, і Галерея, і Замок-резиденція, і Опера, і Фрауенкірхе, і Ельба, і набережна і все, все, все, що приваблює сюди туристів. Тож прогуляйтеся й ви моїм поглядом цим історично цікавим німецьким містом.
Всім бажаю удачі та поздоровляю з літом!

 

Добавьте в Twitter Добавьте в Facebook Добавьте в Вконтакте Добавьте в Одноклассники Добавьте в Мой Мир Добавьте в Livejournal Добавьте в Google Buzz
рейтинг: 9.6
голосов: 5
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ

ОТЗЫВЫ

 
 
Добавить отзыв

Пользователь
Отзывов: 339
 
21 августа 2011 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Виявляється Майссен - це Берн у "17 миттєвостях весни". Нажаль, на той час про це не знав, було б ще цікавіше знайомитись з містом.
 

Пользователь
Отзывов: 547
 
17 июня 2011 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Как всегда,ЗАЧЁТ ! Спасибо.
 

Пользователь
Отзывов: 238
 
16 июня 2011 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
 "WolK" :
. Але, в умовах, в яких опинився сайт останніми днями, вантажив фотки дві с половиною години. Та то дрібниці, треба буде, будемо вантажити всі 24 години.

+10 терпіння  Подмигивающий
 

Пользователь
Отзывов: 339
 
15 июня 2011 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Рад, что Вам понравился этот мой отчет. Большое спасибо за внимание и отзывы к нему.
Gnenna, Вам скажу, что с момента первого моего визита сюда в 2000 году, все очень преобразилось в лучшую сторону. Думаю, что в сравнении с 80-ми, вообще небо и земля. Но это инфраструктура, природа и ландшафты они всегда тут были на высоте. Желаю Вам все-таки сопутствующих обстоятельств, посетить места "боевой славы".
Незабудка, путем дедукции определил место Вашей дислокации. Дорога достойно представлена Троещинцами!
Соловей, по ходу дел столько возникает разных идей, но реализация зачастую как у нашей сборной по футболу. Не гарантия, что заплыв состится. Но если состоится, что-то другое, достойное отчета - за мной не заржавеет. Радий, що і Вам сподобалось. Але, в умовах, в яких опинився сайт останніми днями, вантажив фотки дві с половиною години. Та то дрібниці, треба буде, будемо вантажити всі 24 години.
 

Пользователь
Отзывов: 238
 
15 июня 2011 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Дуже сподобалась прогулянка. Також сподобалось потання тексту : коментар далі три фото, хоча не зайвими були б і чотири Подмигивающий  Буду з нетерпінням чекати звіт про вело прогулянку з запливами через кордони Улыбка
 

Пользователь
Отзывов: 327
 
15 июня 2011 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
 "WolK" :
Троєщинці! Не ображайтеся на мене

Даже и не думали Подмигивающий Хорошая, освежающая речными панорамами прогулка! Спасибо Улыбка
 

Пользователь
Отзывов: 53
 
15 июня 2011 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
По-доброму Вам завидую! Мы жили в Германии с 1984 по 1988 годы в городке Гроссенхайн, округ Дрезден. Не один раз бывали в самом Дрездене, путешествовали по Эльбе на пароходике до Чешской границы, проходили тропками по горам Саксонской Швейцарии. Замечательные места! К сожалению, сейчас посетить их у нас нет возможности. Спасибо за отчёт, с Вашей помощью пережила приятные минуты воспоминаний.


КАЛЕНДАРЬ СОБЫТИЙ
Все события