Область

Район

Населенный пункт  
 
СПИСОК
 
 
НА КАРТЕ
 
Добавить в маршрут
Очистить поля
МОЙ МАРШРУТ
Маршрут не задан.
(Вы можете добавить в маршрут любой населенный пункт или объект каталога нажав на линк "Добавить в маршрут")
 

ОТЧЕТ О ПОЕЗДКЕ

Прогулянка Лейпцігом
Прогулянка Лейпцігом
Берлін - Лейпціг - Берлін
Добавлен: 29 ноября 2010 г.
Просмотров: 2084
Автор: WolK
Продолжительность: 1 день
Пробег: 390 км.
Посмотреть маршрут Добавить в избранное
  Печатать
 
рейтинг: 8.9
голосов: 7
4  
Отзывы

Стрілки годинника переведені на один оберт назад, ще тепленькі акумулятори «валетом» лягають під капотом камери, ексклюзивна ксерокопія мапи трансформується до формату внутрішньої кишені, швиденько лап-лап по корпусу: гаманець, телефон, ключі – все на місті. Ось так, необтяжений зайвим баластом, я стартую. До відправлення потягу залишається 15 хвилин, не випускаючи з рук двосторонній квиток до Лейпціга, на «п’ятій передачі» швидконіж пересуваюсь звичним, але від того не менш цікавим, маршрутом в напрямку залізничного вокзалу.

Вкладаюсь у дванадцять хвилин і дістаюся потрібної платформи одночасно з моїм транспортним засобом. Характерною особливістю німецької залізниці є дуже короткий час стоянки потягів на станціях, десь дві-три хвилини. Використавши не більше двадцяти секунд займаю почесне місто у жовто-блакитному експресі Росток-Берлін-Лейпціг.

Відстань у 180 кілометрів, рухаючись, за власним підрахунком (за допомогою секундоміра та показчиків кілометражу, які встановлені уздовж залізниці через кожні 200 метрів), із крейсерською швидкістю 156 км/год, долаю за годину та дев’ятнадцять хвилин.

Вокзал Лейпціга хоч і тупиковий, тобто рейковий шлях не проходить крізь все місто (транзитні потяги, після зупинки у цьому місті, вимушені повертатися на деяку відстань до магістральних шляхів), але має доволі велетенські розміри. У його середині, окрім, безпосередньо, вокзальної інфраструктури, розташувався ще й триповерховий торговельний комплекс.

Привокзальна площа є також своєрідним вокзалом, але вже внутрішньо міського сполучення, наповнена автобусами та трамваями різного «модельного ряду», серед яких зустрічаються доволі знайомі киянам і не тільки, «чеські ветерани».

 

До речі, невеличкий ліричний відступ, транспортна система у Німеччині організована таким чином, що коли одна станція призначена для зупинки транспорту, що курсує за різними маршрутами, то транспортні засоби з різних маршрутів прибувають згідно розкладу майже одночасно, що дає змогу пасажирові здійснити відразу, без зайвої метушні, цивілізовану пересадку.

Але зараз транспортним засобом є ноги, і зазначена вище обставина жодним чином не впливає на заданий курс, який веде до центральної історичної частини Лейпціга, яка розпочинається відразу за привокзальною площею, проте закрита від спостереження з боку вокзалу великим будівельним майданчиком. Стенди на парканах, що оточують будівництво сповіщають про те, що не за горами той день, коли лейпцігська незручність щодо «тупиковості » вокзалу зникне і залізничні експреси минатимуть місто швидко і без зайвих незручностей для місцевого населення.

Опинившись з боку, протилежному вокзалу, швиденько знімаю Reformierte Kirche в ракурсі технологічних будівельних засобів і занурююсь в старий Лейпціг.

 

Стара частина міста розташована буквально метрах в 150 від залізничного вокзалу, що є архі зручно для таких туристів-залізничників як я.

Центр міста, без перебільшення, справляє враження. Архітектурно все відбудовано, відреставровано, заново збудовано та інтегровано - яскравий продукт на вітрині німецького туристичного маркету. Псують загальну картинку лише доволі чисельні «розкопки», пов’язані із будівництвом тунелю.

В середині цього «продукту» розташована Ринкова площа, на якій знаходиться ренесансна Стара ратуша зведена в середині       XVI ст., яка сьогодні слугує музеєм міста. За традицією, в останній день кожного тижня з балкону Ратуші трубачами виконується гімн міста.

На відстані 150 метрів на Стару ратушу трохи під кутом із західного напрямку дивиться Tomaskirche, вік якої сягає понад 700 років. В цій церкві похований Іоганн Себастьян Бах, який впродовж 27 років працював тут регентом церковного хору.

Поруч встановлено пам’ятник та створено музей композитора.

В період зародження теорії класової боротьби та історичного матеріалізму, в Tomaskirche хрестили Карла Лібкнехта, хресними батьками якого стали не хто інші, як Карл Маркс та Фрідрих Енгельс.

За Старою ратушею розташувалася Стара біржа, що слугувала колись місцем зібрання місцевих купців. Сьогодні в ній відбуваються різні заходи та концерти. Перед Старою біржею встановлено пам’ятник Гете, студентські роки якого проходили саме в Лейпцігу.

 

Через один квартал на схід від Ринкової площі знаходиться найбільша та найстаріша церква міста – Nikolaikirche. Вона багато разів перебудовувалась, а лік своїм рокам веде з ХІІ ст. В 1989 році Nikolaikirche стала лейпцігським епіцентром подій, що передували падінню Берлінської стіни.

 

На площі поруч з Nikolaikirche в будівлі старої Nikolaischule розмістився Античний музей, що належить Лейпцігському університетові. В ньому зберігається велика колекція (більше 11 тисяч) витворів античного прикладного мистецтва.

Ще трохи східніше розкинувся такий собі лейпцігський майдан – Augustusplatz, наповнений багатьма інтересними об’єктами. На його півночі припадає до зору Оперний театр. Свого часу, а саме у 1693 році, Лейпціг, після Гамбурга та Венеції, став третім містом у Європі де було створено оперний театр.

Поруч з театром височіє цікава монументальна будівля-башта з годинником та двома дзвонарями, які кожну годину сповіщають про це ударами своїх молотів об величезний дзвін на верхівці цієї споруди, а напис на латині під годинником «Omnia vincit labor» («Труд здолає все»), стимулює їхню працю.

Навпроти Оперного театру знаходиться Лейпцігська філармонія Gewandhaus.

Але напевно найважливішим об’єктом Augustusplatz є один з найстаріших, а точніше другий, у Німеччині – Лейпцігський університет, заснований у 1409 році. Його головна будівля, маючи 34 поверхи, є найвищою у місті.

По сусідству з лейпцігським «хмарочосом» відбудовується Університетська церква, яка була сильно пошкоджена під час другої світової війни, і яку в подальшому було знесено.

 

А безпосередньо за «хмарочосом» збереглися залишки міської фортифікації, що називають Бастіоном Моріца і який перетворено на популярний молодіжний клуб.

 

Augustusplatz з Ринковою площею з’єднує пішохідна вулиця Grimmaischestr.

На цій вулиці знаходиться торговий Maedler Passage, в якому розташований один з найстаріших та відомих лейпцігських ресторанів - Auerbachs Keller, який став місцем розгортання подій першої частини «Фауста» Гете . На одній із скульптур, що знаходяться перед спуском в підвальні приміщення чотирьох залів ресторану, зображений Фауст у супроводі Мефістофеля. 

 

Взагалі, вся центральна частина Лейпціга містить в собі безліч цікавих різноманітних торгівельних, театральних та інших пасажів і галерей внутрішніх двориків, наповнених магазинами, мистецькими об’єктами, розважальними та харчувальними закладами, вигляд та інтер’єр яких заслуговують на окрему тематичну екскурсію . Такий собі внутрішній світ.

А ззовні, не менш цікаві, в більшості своїй пішохідні, вулиці Petersstr., Hainstr., Nikolaistr., ну і звісно, Grimmaischestr., створюють вже зовнішній, не менш цікавий, колорит центру міста.

 

На вулиці Kleine Fleischergasse є музей історії кави, в будівлі якого, окрім безпосередньо експозиції, знаходиться одна з найстаріших європейських кав’ярень.

А сусідня вуличка Barfussgaesschen, що виходить на Ринкову площу, є не просто пішохідною, а пішохідно-рестораційною.

 

Ознайомившись з переліченими цікавими об’єктами міста, повертаюся на Augustusplatz, де ліфтовим пристроєм стрімко злітаю на 110-ти метрову висоту «свічки» Лейпцігського університету. Тепер, майже тисячорічне місто лежить як на долоні.

Знаходячись на максимальній лейпцігській висоті, подумки проробляю подальші напрямки свого маршруту. Вони діаметрально протилежні, спочатку південно-східний напрямок, де орієнтиром слугує православна церква, а потім – південно-західний з Олімпійським стадіоном.

Спустившись на землю, направляюсь до ще одного видатного, ще не звіданого мною в історичній частині міста, об’єкту – Новій ратуші, яка була заснована у 1905 році на місці старого замка.

Ознайомившись з Новою ратушею, покидаю історичний центр, оточений дорожнім кільцем з характерними табло, що інформують про вільні місця на парковках серця міста,

і рухаюсь уздовж величезної будівлі федерального адміністративного суду.

Трохи далі за ним на Bayerischer Platz відбудовується однойменний вокзал, де в недалекому майбутньому транзитні залізничні експреси, промчавши центр, будуть винирювати з-під землі.

 

Пройшовши в південно-східному напрямку по Rosenthalstr. ще приблизно кілометр, зустрічаю православну церкву, що була збудована в пам'ять про загиблих солдатах у битві народів під Лейпцігом у 1813 році.

Вона і стала кінцевим пунктом моєї подорожі у південному напрямку. Розвертаюсь практично на 180 градусів і по Pragerstr. рухаюсь назад до історичної частини міста.

На підході до центру знаходиться музей прикладного мистецтва.

І знову я в центральній частині. Тепер увагу зосереджую на різні дрібні деталі, як-то кришки люків, листя тютюну, що сушаться над входом в тютюнову лавку,

зупинка міського автобусу інтегрована в дитячий майданчик з лабіринтом із кущів, золоті яйця,

креативні шахові набори (особливо сподобалось шахове протистояння джазу з роком) тощо.

Після свого другого відвідання центру, мій маршрут, як і було заплановано, пролягає у північно-західному напрямку.

Якихось хвилин двадцять і я вже в іншому Лейпцігу – спортивному. Це цілий комплекс спортивних споруд, найбільші з яких Льодова арена Лейпціг та Олімпійський стадіон.

 

Насправді Олімпійські ігри в Лейпцігу не проводились, але місто було одним з претендентів на їх проведення у 2012 році. У зв’язку з тим, що право проводити Олімпіаду виборов Лондон, оглядовий маршрут, що проходить в тому числі повз стадіон, такого туристичного автобуса, виглядає м’яко кажучи знущанням над містом та його мешканцями.

Далі мій шлях лежав через різнобарвний осінній пейзаж парку Rosental

 

до мальовничого замку Gohliser Schloesschen, який було збудовано 1756 році і який належав лейпцігському канцлеру. Сьогодні замок використовується як музей та концертний зал.

 

Трохи північніше за Gohliser Schloesschen знаходиться дім-музей, ще одного видатного німецького драматурга – Шиллера, який свого часу працював в Лейпцігу.

Не дивлячись на чудову ясну погоду і спроби головного світила нашої планетної системи якомога довше затриматись над лінією горизонту, плин часу виявлявся сильнішим за ці обставини і день поступово йшов до свого закінчення. Вважаючи, що моя сьогоднішня місія практично виконана, я неспішно рушив, знов таки до історичного центру, але навмисно оминаючи великі вулиці, а йдучи тихими домашніми вуличками. Тут відчувався Хелловін.

Трохи не доходячи до центру, але цього разу з півночі, фіксую замок центрального входу до лейпцігського зоопарку, якому налічується вже 131 рік.

До відходу потяга залишається ще трохи більше однієї години, а тому я втретє за сьогоднішній день завітав до серця міста, але вже іншого – нічного.

Ось таким чином відбулось моє знайомство з ще одним німецьким містом, яке сподобалось і справило однозначно позитивне враження.
Вже вдома, не полінувавшись, за допомогою курвіметра та мапи міста, прораховано – 30 кілометрів пішим порядком. Лейпціг став рекордсменом в цій номінації.

Але, не я один такий турист-марафонець, а судячи з традиції залишати туристами стоптане багатокілометровими прогулянками містом взуття на своєрідній привокзальній композиції, лише продовжувач цієї вдячної справи.

Добавьте в Twitter Добавьте в Facebook Добавьте в Вконтакте Добавьте в Одноклассники Добавьте в Мой Мир Добавьте в Livejournal Добавьте в Google Buzz
рейтинг: 8.9
голосов: 7
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ

ОТЗЫВЫ

 
 
Добавить отзыв

Пользователь
Отзывов: 89
 
9 сентября 2012 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Для Silver'а. Думаю, есть смысл переночевать в Лейпциге. Там один зоопарк чего стоит! В прошлом году они открыли огромный купол под которым имитируются условия дождевого леса. В обшем, я лично в зоопарке провел полдня.
И еще - под Лейпцигом есть завод "Порше". Туда можно поехать на эскурсию, а можно и прокатиться на заводском автодроме, хоть водителем, хоть штурманом. правда стоит такое счастье 200 евро
 

Пользователь
Отзывов: 1
 
21 февраля 2011 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Да, монумент Битвы Народов стоит посмотреть, сильное впечатление производит.
 

Пользователь
Отзывов: 3
 
30 ноября 2010 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Спасибо, как всегда душевно и спокойно.С твоими отчетами, скоро будем знать Германию, если не всю, то хотя бы ее малую часть. Пиши. Ждем.От всех привет.
 

Пользователь
Отзывов: 372
 
29 ноября 2010 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Прекрасная прогулка ! Ну впрочем, как и всегда с таким любопытным спутником derisive

Скажи плз., на твой взгляд, вот на Лейпциг, для общего, но близкого знакомства с городом - всё-таки, имеет ли смысл планировать в нём ночёвку ?? Т.к. на многих других сайтах – я столкнулся с тем, что люди говорили, что посмотреть Лейпциг за день - вполне хватит времени ... и больше в нём, там особо делать нечего …
Но, вот «гуляя с тобой» по этому, несомненно заслуживающим туристического внимания немецкому городу, я вот смотрю, что к тому же знаменитому монументу «Битва Народов» - мы к сожалению, так и не успели подойти ... или это, из-за того, что «транспортным средством», в данном случае были - ноги derisive


КАЛЕНДАРЬ СОБЫТИЙ
Все события