Область

Район

Населенный пункт  
 
СПИСОК
 
 
НА КАРТЕ
 
Добавить в маршрут
Очистить поля
МОЙ МАРШРУТ
Маршрут не задан.
(Вы можете добавить в маршрут любой населенный пункт или объект каталога нажав на линк "Добавить в маршрут")
 

ОТЧЕТ О ПОЕЗДКЕ НА АВТОМОБИЛЕ

Фестиваль гуцульської культури в селі Космач
Фестиваль гуцульської культури в селі Космач
Київ - Коломия - Яблунів - Космач
Добавлен: 11 ноября 2009 г.
Просмотров: 6229
Автор: Benbow
Продолжительность: 2 дня
Пробег: 650 км.
Посмотреть маршрут Добавить в избранное
  Печатать
 
рейтинг: 8.9
голосов: 8
12  
Отзывы

ПУТЕШЕСТВИЕ СОСТОЯЛОСЬ НА АВТОМОБИЛЕ:
Mitsubishi Pajero Wagon
Марка: Mitsubishi Pajero Wagon
Тип и объем двигателя: 3.2D

Отчет - участник конкурса ROMANTIC WEEKEND

Хочу розповісти вам про мою подорож до невеличкого село Космач, що розташоване в Карпатах десь за тридцять кілометрів від Коломиї, звідки родом коротенькі жартівливі пісні «коломийки».

В Космачі живуть цікаві люди, й тут справді можна відпочити душею від міської суєти, насолоджуючись краєвидами Карпат, зеленню полонин та лісами з неймовірним повітрям. Космач відомий з декількох причин.

По-перше – це серце Гуцульщини, де й до сьогодення збереглися традиції, самобутній фольклор, ремесла. Пірнути з головою в справжню культуру Західної України – можна саме тут, бо в Космачі все справжнє, автентичне. То ж, недарма це невеличке село так полюбляли Олександр Довженко та Ліна Костенко.

По-друге, в селищі живуть волелюбні, сповнені гідності люди. Ії небагато – всього близько 6 тисяч, але спілкуючись з ними, розумуєш, що український дух живий й досі, не зважаючи на всі спроби його побороти. Протягом століть жителі Космача боролися з поневолювачами – з феодалами-панами та ворогами, серед яких в розпал Великої вітчизняної війни були німецькі та, нажаль, й радянські завойовники. З 1996 року село має свій герб, войовничий та сповнений історичного змісту. Там на червоному щиті, що прикриває старовинну башту, намальовано дві перехрещені сокирки. Одна з них має назву «келеф» а інша – «бартка». Місцеві пишаються своїм гербом, бо збройна боротьба то для них не пусті слова. В селі ще живуть декілька ветеранів УПА, з якими при бажанні можна поспілкуватися за чарчиною. Також Космач, був пов’язаний з опришківським рухом, що проіснував в Карпатах з 15 до 19 сторіччя. Саме в Космачі знаходиться хатинка біля якої вороги підступно вбили Олексу Довбуша, ватажка опришків. Сьогодні тут музей організований Михайлом Дідишиним, місцевим патріотом, фотографом та краєзнавцем.

А ще Космач відомий грандіозним етнічним фестивалем, що збирався вже тричі. Про подію я дізнався ранньої днини 1 травня 2008 року в невеличкому готелі в Яремчі. Й розповіли мені про грандіозне дійство студенти-неформали з Пітера. Вони з захватом розповідали як цікаво й весело було на подібному фестивалі 2007 року.

Я не мав важливих планів на ті дні, то ж через півгодини пітерці вже дружно пакували свої рюкзаки до мого джипу й ми помчалися на зустріч пригодам. Вірніше мчалися, ми зовсім не довго, десь до Коломиї. Шматок шляху між Коломиєю та селом Яблунів, вже насторожив. А десяток кілометрів від Яблуніва до Космача ми штурмували близько години. До сих пір дивуюся як зважився сюди приїхати на авто Ющенко, коли відкривав фестиваль 2008 року. І яким чином сюди доїхала багатолюдна президентська свита? Роздивляючись мапу (карту, українською), знайшов згодом більш короткий шлях з Делятина до Яблуніва, але якість цієї дороги перевірити не вдалося. Та й не думаю, що цей шматок шляху, що пам’ятає ще австріяків, чимось кращий від інших. Іншими словами, на легковому автомобілі дістатися Космача не зовсім просто. Дорога в принципі є, й вона колись була асфальтованою, але якість ії - жахлива.

Вже на під’їзді до села, стояли сотні машин. Ми не знали точно куди їхати, тож прямували прямо в центр, де мали б застрягнути в велетенському натовпі відвідувачів, як би не дід Петро, що надав нам важливий та своєчасний сервіс у своєму дворі. За символічні 10 грн, нам було дозволено запаркувати джипа серед вишневого саду. Де вже чесно кажучи стояло близько десятка автівок. Дід Петро за додаткові 20 грн, дозволив пітерцям розбити палатку недалечко від літньої кухні. Відвідування «open air» туалету коштувало додаткових 2 гривні, літнього душу – 5 грн, а гарячий обід було запропоновано за 15 грн. Ось такий собі прайс-лист від Діда Петра з Космача.

Залишивши авто й розселивши своїх випадкових товаришів, я злився з натовпом. Офіційно в 2008 року фест мав назву Другого Міжнародного Фестивалю «Великдень у Космачі». В рамках якого, ще відбувався Четвертий Міжнародний З`їзд Писанкарів та Міжнародний Симпозіум з гончарства. Офіційні заходи мене не цікавили, то ж з величезною цікавістю занурився атмосферу ремесел. Чого тут тільки не було?! При бажанні гості мали нагоду навчитися виробляти своїми руками глиняні горщики. Можна було також вивчити декілька прийомів традиційної вишивки. Сотні людей малювали крашанки під керівництвом майстрів. А ось таку глиняну ляльку можна було придбати за цілком символічну ціну. Як і все на фестивалі – від вишиванки до глечиків. Майстри з радістю продавали свої вироби. А іноді й просто дарували.

Декілька слів про публіку. Ви навіть не уявляєте, кого можна зустріти на фестивалі в Космачі. Що там Ющенко. Крім звичайних жителів сусідніх областей, тут були неформали всіх мастей від готів до металістів, але по більшості «а ля хіпі».

Величезна кількість людей в вишиванках зі всього бувшого радянського Союзу, серед яких були навіть байкери з під Уралу. Хлопців, що грали на Майдані латиноамериканську музику пам’ятаєте? Схожих на індіанців? Так вони теж були там.

Ці кремезні хлопці, що на фото, з вусами та в вишиванках, мали дуже погрозливий вигляд. Але насправді були дуже дружніми та пригощали Микулинецьким пивом. Саме з того часу, я вважаю що кращого пива чим в Микулинцях, не варять в Україні ніде. Не куштували? А жаль. Дуже рекомендую.

А ось цей бородатий персонаж, активіст етнічного руху взагалі. Саме його я зустрів згодом на Фестивалі Трипільської культури у Ржищеві. В Космачі він витанцьовував, та приймав участь у роботі майстрів. Такий собі український хіпі. Було б цікаво дізнатися хто він.

А ось дідусь, що воював в Українській Повстанській армії. В руках він несе український прапор, а на грудях два бойових хрести та портрет Степана Бандери. Дуже жалкував, що не зберіг справжньої військової форми. Але одягнув сьогодні зелений «пінджак», що трохи нагадує «кітель». Каже, що фестиваль то свято для нього. Не впевнений, що доживе до наступного. Дідусь не зміг згадати дати свого народження, але й зараз обіцяє скласти автомата з закритими очима, говорить що вишкіл у загонах УПА був ще той. Правда, на моє запитання, який саме автомат він може забрати німецький чи радянський, засміявся та й пішов до столу. Бо дуже вже його просили підняти чарчину за героїв.

Неформали асимілювались в фестивальну культуру й тільки тут можна було замовити собі гуцульську «фєнечку» на руку або в волосся.

Гості та учасники збиралися невеличкими компаніями, випивали потрошки та варили традиційну гуцульську їжу. Й при бажанні, можливо було не тільки спробувати грибну юшку та кукурудзяну кашу «бануш», але в прийняти участь в приготуванні. Доречі ціни на харчування радували своєю доступністю. Наприклад, гарна порція юшки з запашних білих грибів коштувала 15 грн. Запах від грибів був такий, що не спробувати страву було просто неможливо.

 

За 10 грн пропонували мариновані біли гриби з цибулею, заправлені домашньою олією. Також 10 грн коштувала величезна порція кукурудзяної каші зі смачними шкварочками. Кашу готували в печі, тому смак був незвичний, але дуже приємний та насичений. А під шкварочки поруч наливали місцевий квас з домашніх бочок, слив’янку – самогонку на сливах з кісточками, та вино з закарпатських виноградників. Теж домашнє – натуральне та запашне, не таке як на Ай-Петрі в Криму. А саме смачне – це домашній хліб, що випікала в дров’яній печі тітка Марія. П’ять буханок, що перемістилися до мого джипу, пахли так, що одну я з’їв сам на зворотному шляху до Яремчі.

Але головною подією фестивалю все таки була музика. Люди просто танцювали й співали під музику фольклорних колективі, яких була велика кількість. Для артистів було організовано велику сцену, виступи на якій, як я зрозумів, припинялися лише пізно вночі.

Здивувала значна кількість дітей та молоді, які радісно та завзято приймали учать в фольклорних концертах. Багато ви знаєте фольклорних молодіжних колективів в Києві? А на фестивалі в Космачі щороку збираються десятки молодих артистів-народників. Й що саме дивовижне - їм там цікаво. Й вони з гордістю представляють пісні свого краю, й відверто цікавляться виступами інших. Що там говорити – національна свідомість та зацікавленість рідною історією та традиціями в Західній Україні набагато вище, чим в столиці!

А ось ці дуже веселі молодички, що співали жартівливих пісень стали прикрасою фестивальної сцени, а після виступу, дівчата пішли, як кажуть, в люди. Наробили сміху, та позували для фотографів.

Хлопці з трембітами, то дуже поважні на Закарпатті музиканти. Чекають на свою чергу за сценою. Трембіта, традиційний музичний, інструмент викликала цікавість гостей. Найчастіше запитували, чи не тяжко тримати таку здоровенну трубу.

Ще один традиційний для Карпат музичний інструмент – цимбали. Особливо гарно компонуються цимбали зі скрипкою. Жодне весілля не обходилось без  танців під цимбали. Хлопці-музики приїхали на фестиваль на звичайній вантажівці. Можливо інший транспорт у них в селі не проїде? Гори все ж таки.

Ось цей дядько в убранні опришка позував фотографам безкоштовно. Пістоля, як і мушкета мав бутафорського, але копійованого з оригінальної зброї. На собі також мав традиційний верхній одяг з овечої шерсті. Назву я, нажаль, не запам’ятав.

А жіночки в Закарпатті не прості. Що не образ – то характер.

День на фестивалі в мальовничому селі Космач пролетів як приємна мить. Мої друзі-росіяни мостилися спати у своєму наметі, а я погомонівши з дідом Петром, поїхав далі, по безкраїм шляхам українських Карпат. Кажуть, що навесні 2009 року в Космачі знову був фестиваль. Маю надію що наступного року, незважаючи на кризу, свято також відбудеться. Бо саме в Космачі, серед людей різних національностей, в новенькій вишиванці, я знову відчув себе українцем. Й мені це сподобалось.
- Слава Україні! – сказав я дідові Петрові.
- Героям слава, - відповів мені дід , та перехрестив на дорогу...

Добавьте в Twitter Добавьте в Facebook Добавьте в Вконтакте Добавьте в Одноклассники Добавьте в Мой Мир Добавьте в Livejournal Добавьте в Google Buzz
рейтинг: 8.9
голосов: 8
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ
Мать городов русских (6 дней, 2500 км)
Из Одессы в Одессу (1 день, 303 км)
Страна черных гор (10 дней, 830 км)

ОТЗЫВЫ

 
 
Добавить отзыв

Гость
 
18 апреля 2010 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Не Закарпаття а Прикарпаття!
 

Гость
 
31 марта 2010 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
оу... ян ляшкевич... я йго памяятаю.ю такий файний дядько, ше расточку мены заплытав)
 

Гость
 
26 марта 2010 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
А мне отчет понравился.И не важно, что это - отчет, репортаж, статья ли. Красиво написано, правильным украинским языком, грамотно, что ныне большая редкость. И самое главное - по прочтении хочется поехать, чтобы увидеть всю эту красоту своими глазами. Еще хочу отметить, что написано с любовью к Родине, что, несомненно, приятно. Спасибо автору и удачи!:)
 

Пользователь
Отзывов: 11
 
12 ноября 2009 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
To Владимир:
Во-первых фотографии мои, авторские. Во-вторых, они не "опубликованы на других ресурсах" , а размещены в фотобанке УНИАН. А это разные вещи. Фотографии продаются, другими словами. Как и много других моих репортажных снимков. Они в закрытом доступе, скачать их бесплатно невозможно.
Все мои отчеты похожи на статьи, и я это воспринимаю как комплимент. менять стиль не буду. сорри.
Если вас так сильно волнует победа в конкурсе - пишите собственные отчеты. Например о рок фестивале в Меджибоже, или о выставке во Львове. Или на любую другую тему. Покажите нам как нужно писать настоящие отчеты:)
И еще просьба - Володя, на этом ресурсе сформировались дружные и теплые отношения. тут своя аура - очень хорошая.  тут собираются люди, которые любят дорогу и любят Украину. и мы уважаем друг друга. и прощаем иногда друг другу недостатки. Многие знают друг друга лично и дружат в обычной жизни. У нас не принято устраивать подобные разборки. Если у вас были сомнение в авторстве фотографий, вы могли написать администраторам личное сообщение, или мне. Не стоило делать этого в общем форуме.
реально не ожидал, что этот отчет вызовет подобную дискуссию. Расстроен.
 

Пользователь
Отзывов: 9
 
12 ноября 2009 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Был на этом фестивале на первомайские в этом году, приезжало первое лицо, народу тьма, неформалов тоже %), потусить да посмотреть интересно. Из минусов, дорога в село была убитейшая (гравий + просто гребенка почти 90%), заезжали со стороны Ворохты, если со стороны Шешор, то получше. Покушать всей компанией (около12 чел.) оказалось большой проблемой, нет заведений нормальных, все ж село,  обед переместился плавно в ужин уже в Коломые.
 

Модератор
Отзывов: 409
 
12 ноября 2009 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
2Владимир: Дело в том, что Benbow явяляется автором фотографий, выложенных по указанной вами ссылке. Т.е., в свое время Benbow выложил фотооальбом о фестивале в интернет, а потом написал отчет. А нас, как администрацию конкурса, интересует как раз оригинальность текстов.
 

Гость
 
12 ноября 2009 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
В условиях конкурса указано, что не принимают участия "материалы, опубликованные ранее на других ресурсах". Просто я интересуюсь фестивалями и видел эти материалы ранее. Раз администрация проблемы не видит - значит все в порядке.
А вообще, Ваше повествование больше похоже на статью или репортаж, а не на отчет. Вы рассказали о событии, а не о месте. Так же можно написать о рок- фестивале в Меджибоже (фото в интернте хватает) или о книжной выставке во Львове. Как статья понравилось, как отчет нет.
 

Пользователь
Отзывов: 11
 
11 ноября 2009 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
to Владимир:
Я не совсем понял, Вы меня обвиняете в плагиате? Уточните смысл Вашего отзыва...
 

Пользователь
Отзывов: 116
 
11 ноября 2009 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Серега, ты - the best!!!!
 

Пользователь
Отзывов: 240
 
11 ноября 2009 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
вот это, что называется - красивый отчет).


КАЛЕНДАРЬ СОБЫТИЙ
Все события