Область

Район

Населенный пункт  
 
СПИСОК
 
 
НА КАРТЕ
 
Добавить в маршрут
Очистить поля
МОЙ МАРШРУТ
Маршрут не задан.
(Вы можете добавить в маршрут любой населенный пункт или объект каталога нажав на линк "Добавить в маршрут")
 

ОТЧЕТ О ПОЕЗДКЕ НА АВТОМОБИЛЕ

У Білорусь по бараболю
У Білорусь по бараболю
Київ - Мінськ
Добавлен: 31 октября 2009 г.
Просмотров: 2498
Автор: Zlyuk
Продолжительность: 2 дня
Пробег: 1120 км.
Посмотреть маршрут Добавить в избранное
  Печатать
 
рейтинг: 6.1
голосов: 8
5  
Отзывы

ПУТЕШЕСТВИЕ СОСТОЯЛОСЬ НА АВТОМОБИЛЕ:
Audi Q7
Марка: Audi Q7

26 жовтня. Період золотої осені в північній півкулі.

Нас було троє - легкі на підйом, співробітники однієї агенції. Один з них вже неодноразово писав звіти про свої виїзди на цьому сайті. Ви повинні знати його, - Dima.

Ми мали нагоду піднятися від Києва аж до Мінська. Наша дорога лежала крізь чорнобильську зону, малотранзитний міждержавний кордон через село Радча.

в зоні

Хто вирішить повторити наш шлях нехай має на увазі, заправлятися потрібно на-повну у Києві, або у найближчій АЗС після виїзду з міста. По-іншому, ви ризикуєте застрягти десь, поруч безлюдних будинків чорнобильської зони. Якщо вам потрібно заряду, забудьте про енергетики та стимулятори, тут її, після вибуху, вдосталь. А якщо серйозно, то сумне видовище. Там дахи будинків виростають з дерев, а квадратні метри заселяє страх. Мертве село Полісське - хочеться швидше забратися звідти.

Полісся

При в’їзді у зону в нас не перевіряли документів, і повірили нам на слові. А от на виїзді, даремно блиснув спалах моєї фотокамери. Довелося під наглядом міліціонера видалити кадр з його фейсом, та вислухати догану за фотографування в зоні без отриманого на те дозволу.

Дерева дахів

Через наше порушення, сержант не сказав нам, що звертати потрібно направо.

Направо!

Тому, з КПП “Чорнобильська пуща” ми поїхали за маршрутом старої карти наліво. Це була помилка. У селі Радча переїзду через кордон більше немає. Довелося повертатися назад і знову зустрітися з тими самими людьми в погонах.

Полісське

Вже напевне попрощавшись з охоронцем порядку, ми виїхали на прикордонну дорогу. Про неї в Мінтрансі згадують рідко. Машина велика, добралися до української митниці швидко. Щось у неї спільного між придорожнім ринком та поселенням прорабів на будівельному майданчику. Я б ненавидів свою роботу, якщо б довелося працювати за таких умов.

Без страховки на авто проїхати не вдасться. Кіоск “Оранти” не працював, а от італьяно “Дженералі гаранті” добре знає рибні місця :)?

Довго наші нас не тримали і ми рванули до білорусів. Не намагайтеся повторити так само, якщо ваш транспортний засіб не є танком. Тут не дорога, а западня з загубленими колесам. Мабуть, зимою сюди приходять рибалки, і прямо на трасі намагаються спіймати яку рибу, видовбуючи для цього лунки.

Ми прорвалися до кордону братерської, але ще досі тоталітарної держави.

В селі Алєксандровка, гомєльської “воблясці”, всі митники такі привітні - ввічливо всміхаються та чемно відповідають на запитання? Бульби, мабуть, об’їлися, чи що?!

Всі троє заповнили реєстраційні картки та без зайвої витрати часу подалися у найближчий центр тоталітаризму - Мінськ. Скажу вам, що дорога до нього просто супер. Такою ж ви проїдетеся, наприклад, у демократичній Польщі чи Чехії. Жодної ями, ямки чи ямочки. На узбіччі чисто, аж не зручно було за нашого водія, який кидав недопалки на недоторкану трасу.

Страх перед порядком змусив нас рухатися з дотриманням правил дорожнього руху. Так тривало до першого “спонсора”, за яким ми їхали зі швидкістю 120-130 км./год.

Першим у Білорусі, нас зустріло місто Мозыр. Схоже на іншомовне слово Mother - “мама”. Так он яка вона, мать гарадоу бяларуских!

На роздоріжжі з вказівниками “Ринок” - наліво та “Цэнтр” направо, ми обрали друге. Покладатися на топографічну інтуїцію Максима, що їхав з нами, не можна. :) Ми обрали не зовсім коректний шлях і вчасно перепитали дорогу, знову ж таки, доброзичливої жінки з грудною дитиною. Довелося повернутися і взяти шлях через річку Припя'ть на Калінковічі. Там ми не повелися на 7-е відчуття Макса, і одразу розпитали дорогу в місцевого жителя і спокійно поїхали у бік Бабруйську.

Склалося враження, що столиця Білорусі - це секретний об’єкт. На шляху, приблизно в 200 км., ми зустріли лише один вказівник на Мінськ, який додав упевненості у правильності шляху.

Дорога була темною, тому довелося розглядати розмітку на дорозі - хороша розмітка.

Мапа

Приблизно, за 8 годин ми добралися до передмістя Праги. Вибачаюся, обмовився. Звісно ж ми потрапили до Мінська, просто виглядає все, як у цивілізованому європейському місті: трава підстрижена; сміття відсутнє; вулиці освітлені; акуратний паркінг навпроти доглянених будинків; о 10-й вечора людей на вулиці дуже мало…

У Мінську дуже красива архітектура, особливе враження від неї додає якісна підсвітка найбільш красивіших будинків, а їх доволі багато.

 Проспект

Зупинилися в готелі “Вікторія”. Для своїх 4-х радянських зірок, ціна у 200 баксів за двомісний номер - є дивною. Проте, все акуратно і по-новому, у номері TFT-телевізор Horizont, багато дзеркал та пристойний сан. вузол з акріловою ванною. Там же, комплект одноразових засобів гігієни без зубних щіток та пасти, проте з голкою та нитками, і багато білосніжних рушників, попраних з мінімальною кількістю пральної хімії.

Ресторани працюють до 23:00. Отже, ми, аби не блукати в пошуках їжі по незнайомому місту, вирішили вгамувати набутий у дорозі голод, в ресторані при готелі. З інтер’єром все в порядку, а от до запаху їдальні звикаєш з часом. І їжа виявилася несмачною та з спотвореною рецептурою. “Грецький салат” - не “грецький” та й “Цезар” не цезар. “Друге” теж незадовільнило. За перше та друге плюс два пива і склянку вина, за 3-х довелося заплатити трохи більше 1200 грн.

як наше пиво там кличуть

На другий день виселились з готелю, оплативши один мільйон двадцять чотири білоруські карбованці (390$) за проживання у двох номерах, та й поїхали собі у місто. Шкода, що відмовилися від сніданку, що входить в ціну номера, бо всі ресторани працюють лише з 12:00.

В центрі

Що ж, за годину нам вдалося побачити доволі багато для того, щоб колись завітати у Мінськ ще раз.

ЦентрПалац

Дорогу додому обрали через Чернігау - так вони кличуть наш Чернігів. Отже, поїхали в бік Гомеля. Звідти на кордон через село “Нова Гута” по бік Білорусі, та Нові Яриловичі з боку України.

І знову проблеми із знаками-вказівниками міст.

Дощило, тому дорога дуже втомлювала і щось побачити за вікном було складно. Швидкість порушували вже без “маячка”.
На кордоні знову без проблем, але не пощастило тим, хто вирішив їхати через цей кордон в напрямку з України - черга з машин на метрів триста.

Як добре повернутися на батьківщину! Нарешті, широка дорога для швидкої їзди і вказівників стільки, що не заблукаєш. Добре в Україні!

Щасливої дороги!

Добавьте в Twitter Добавьте в Facebook Добавьте в Вконтакте Добавьте в Одноклассники Добавьте в Мой Мир Добавьте в Livejournal Добавьте в Google Buzz
рейтинг: 6.1
голосов: 8
ИНФОРМАЦИЯ О СТРАНЕ

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ

ОТЗЫВЫ

 
 
Добавить отзыв

Пользователь
Отзывов: 12
 
31 мая 2010 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
2 Nat: В Киеве можно найти и подороже, это раз, но цена в 1200 грн. - может автор неверно посчитал? Питались в ресторанах при отелях - 150-300 грн. за двоих. Это ну если совсем "покутить". Хотя и отель не самый дешевый, выбирали видимо "по звезданутости" Улыбка

Автору: Не понятно зачем ехать 600 км, чтобы потом погулять ЧАС по городу? Но это как-бы дело каждого, а вот почему автор не видел многочисленные указатели - тут большой вопрос? Может на дорогу не смотрели? Просто в Беларуси указатели на каждом повороте, а до него еще парочку повторяющих. Да и телевизора нужно смотреть меньше. Тоталитаризм только в НАШИХ мозгах. "Советский союз" - да, есть, много. Но тут есть и свои плюсы. В общем совершенно однобокий субъективный взгляд, с которым лично я в корне не согласен Улыбка
 

Пользователь
Отзывов: 348
 
31 октября 2009 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Автори справжнього тоталітаризму не бачили! В Білорусі - його м'яка форма. Цікавий текст, корисно про перетин кордону, але решта - не про туризм.
 

Гость
 
31 октября 2009 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Цікаво пишете, приємно читати, дякую. Але про що ви пишете? Що бачили в Мінську, крім якісного асфальту та готелю за 200 баксів на двох?  Думаю, було би ще приємніше почитати, якби ваш звіт містив дещо більше пізнавальної інформації.
 

Модератор
Отзывов: 409
 
31 октября 2009 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Тут же вспоминается "солнечная" Молдавия с ее ценами... И только после этого понимаешь - "Добре в Україні!"
 

Пользователь
Отзывов: 116
 
31 октября 2009 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Я в шоке от указанных цен!!!!! Номер в отеле 200 дол. и несъедобный ужин на троих 1200грн.!!!!!


КАЛЕНДАРЬ СОБЫТИЙ
Все события