Область

Район

Населенный пункт  
 
СПИСОК
 
 
НА КАРТЕ
 
Добавить в маршрут
Очистить поля
МОЙ МАРШРУТ
Маршрут не задан.
(Вы можете добавить в маршрут любой населенный пункт или объект каталога нажав на линк "Добавить в маршрут")
 

ОТЧЕТ О ПОЕЗДКЕ

Прикордонна Угорщина – екзотично, смачно і купачно
Прикордонна Угорщина – екзотично, смачно і купачно
Київ - Мукачеве - Берегове - Берегшурань - Вашарошномень - Кішварда - Берегшурань - Берегове - Мукачеве - Київ
Добавлен: 2 июня 2018 г.
Просмотров: 1771
Автор: Amsterdam
Продолжительность: 3 дня
Пробег: 2000 км.
Посмотреть маршрут Добавить в избранное
  Печатать
 
рейтинг: 10
голосов: 11
17  
Отзывы

Поїздки без підготовки – з особливим шармом. Несподіванка – в кожному кроці. Якщо додається екзотична місцева мова, ще й в сукупності зі слабкою англомовністю мешканців – почуватиметесь як на іншій планеті. Тому Мадярія для мене поза конкуренцією. Як приємно, що це сусіди. А кухня та термальні басейни – просто супербонус.

Давненько я збирався в найближче угорське прикордоння – подивитися на звичайне життя немегаполісних мадярів та в термах покиснути. І от  –  4 вихідних, 28.042018-01.05.2018.

Квитків, щоправда, на потяги не було, щоб виїхати в п’ятницю. Ніяких!

То як доїхати? Ждіть! За добу знімаються якісь там броні. Я відслідкував і – опа: в четвер викинули 6 плацкартних квиточків. 179 гривень до Мукачева. Купив, їду!

Планував оглянути два найближчих прикордонних містечка (і скупатись в їхніх термах!) – Кішварду та Вашарошномень, в будь-якій послідовності, а там як вийде.

Взагалі-то, планом поїздки завдячую невідомому mayar, чудовий пост якого про прикордонні термальні басейни знайдете отут-о.  

Йому ж і картою відмінною завдячую, цю ж саму карту і вам тут викладаю. Відмічені містечка з термальними купальнями.

Найвдаліших маршрутів на Угорщину (якщо без авто) два: через Чоп та через Берегове.

Через Чоп класно, якщо, вийшовши з потяга на перон, одразу переміщуєтесь до потяга на прикордонну угорську Загонь (Zahony). 15 хвилин їде, смішнючий такий поїздочок. Сильні враження, рекомендую)

А вже з угорської станції Загонь ви миттєво можете сісти хоч на інтерсіті до Будапешта (їх там видимо-невидимо, 4 години ходу), хоч на стареньку електричку до будь-якої доступної станції. Але прибути в Чоп треба до 10 ранку. Бо рух потягів на Загонь бере прикру паузу після 10:25 і аж до 16:00.

Тільки обережно з часом: сайт Укрзалізниці вказує, що в Угорщині -1 година (час прибуття), по факту ж чомусь виявилось – час ідентичний Київському.

На перехід в Чопі прямувати не раджу. По-перше, там лише автоперехід і доведеться до когось проситися в машину – хоча давно був, може, пішохідний з’явився. По-друге, черги. По-третє, дістатися туди непросто. 

Мій потяг цього разу прибував у Мукачеве о 8:38. Перед виходом пошарився в мережі – до Чопа миттєво не виїхати нічим (а автобус їде 1,5 години). Отже, до 10:25 не дістатися. То я обрав другий маршрут – через Берегове.

Виходиш з мукачівського вокзалу – і приватні бомбери тебе активно зазивають на Берегове, і маршрутні буси їдуть із зупиночки навпроти. 30-50 гривень обійдеться. І десь 40 хвилин. Десь о пів на десяту був у Берегсасі.

Пункт переходу кордону знаходиться прямо на околиці сусіднього села Астей і називається «Лужанка». Як туди дістатися мені швидко підказали: виявляється, курсує маршрутка (трохи далі за мостом зупинка, там підкажуть). Поки йшов до маршрутки, побачив вивіску «Музей». Стало цікаво. Та й не потрапляв я туди якось раніше. До відкриття виявилось 3 хвилини, то я й зайшов. А Мадярія почекає.

Музеї я взагалі-то недолюблюю, а тут дуже цікаво. І душевно. Познайомився з директором – пан Іван Шепа. Вся цікавенна експозиція – саме його рук справа. Тут вже без реклами не обійдуся, заслуговує цей подвижник. Навіть пожертву у відповідну скриньку кинув – чогось сильно захотілося. Але це справа індивідуальна. А от який там вибір пляшечних сувенірів – не передати, здивує навіть бувалих. 

Отже, подякував я та пішов на маршрутку.
Маршрутка швидко з’явилася, ще й турботливо вивішеного в салоні графіка строго дотримуються. Ділюся.

 

Ну, прибув я, значить, на «Лужанку». Машин стоїть – штук 40. Поруч в респектабельних фірмових бутіках можна оформити будь-які страховки, на випадок чого)

 

Пішов я до будки митників. З недобрим таким відчуттям пішов: біометрика там чи ні, а в рідній країні жди підступу. Але ні! Буквально дві хвилини – і мене пустили далі. Біля другої будки – те саме. Іди, кажуть, без питань в свою Угорщину.

Угорський пункт пропуску тут називається Берегшурань (Beregsurany), за назвою прикордонного сільця.

Говорив митник до мене ламаною російською. А я йому відповідав ламаною угорською. Куди їду – Вашарошномень, кажу, і Фехердьярмот. Чого – фюрдо, кажу (купальні). Нема, каже, там спа. Як це, кажу, нема – термальні води, всюди ж пишуть, що є! Бронь готеля запитав – ну, у мене була, показав. Клацнув печатку – іди, каже. Ні страховки не питав, ні суми грошей.

За гратованою хвірточкою мадярська митниця перевірила сумку – сигаретами передусім цікавилась. Видно, дурний тон там у них без цигарок переходити, навіть не повірила одразу. Пропустила. На все про все – хвилин 8-10. Тож, прощавай, КПП, здрастуй, Мадяріє!

 

Як бачите, особливо хто невпевнений чи насторожений до таких неорганізованих авантюр, - все виявилось просто, швидко та спокійно. Пробуйте!

Запитав у парочки поважного віку чи не йде бус який звідси – моя угорська, певне, слабенька для них була, лише усміхнулись і щось незрозуміле бовкнули. Пішов далі.

Як порозумітися з мадярами? Взагалі неандертальський джентльменський словниковий набір виглядає десь так (наголос завжди на перший склад!):

Jo napot!   –   йо напот! – добрий день!
Szia!   –   сіа! – привіт! (для молодих)
Viszlat   –   віслат  – до побачення
Koszonom !    –   кьосьоньом! – дякую!
Szivesen   –   сівешен  – будь-ласка!
Elnezest, kerem   –   елнезешт, керем – пробачте, будь-ласка
Igen/Nem   –   іген/нем – так/ні
Jo   –   йо – добре
En   –   ін  – я
hol?   –   хол? – де?
ott/itt   –   отт/ітт – там/тут
oda es vissza   –   ода іш вішса – туди і назад
most   –   мошт – зараз
penz   –   пенз – гроші
WC   –   веце – туалет
jegy   –   єдь – квиток
utca   –   утца  – вулиця
Nem ertem   –   нем  ертем – не розумію
tudom   –   тудом – знаю
lehet   –   лепет – можна
tudna nekem segiteni?   –   тудна некем шегітені? – могли б ви мені допомогти?
nagy/kis   –   нодь/кіш – великий/маленький
palinka   –   палинка – місцева дивовижна фруктова горілка
Sor   –   шьор  – пиво
Bor   –   бор  – вино

Звичайно, мадяром ви так ще не станете, але цілком культурним неандертальцем замільдуєтесь стопудово – перевірено на собі. Ну, і для базових потреб цього гарантовано вистачає – не забувайте також активно допомагати собі жестами. Крім того, ряд ненависних слів ви теж запам’ятаєте швидко – наприклад, zarva (зарво) – зачинено. Як і приємних – наприклад, kefir) А ще зо два десятки слів – і будете як я. Тобто, неандертальцем з незакінченою вищою.

А тим часом на кордоні немолода жінка з хлопчиною попрощалась (похресник, виявилось) і взялась сама за сумки. Допоміг їй, пішли разом. Автобус, виявляється, тут не ходить, пройшлися метрів 500 до сільської зупинки в Берегшурані. Колишня наша, 25 років як виїхала з Берегсасу, в Матесальку їде.

На зупинці нас нагнала літня парочка. Виявилось, аж із далекого Сомбатхея (біля австрійського кордону), хотіли на 5-6 днів в Україну, але щось там з паспортом не так у дядька. А дядько безвідкладно пригостив мене д’ютіфрішним «Льовенбрау». Я мав у відповідь тільки шипучо-кефірний «Тан» - довго їм на пальцях пояснював, що це за подарунок такий сумнівний, але взяли.

Автобус – строго за графіком. Графік в Берегшурані, про всяк випадок, викладаю. 

Чинний касовий апаратик прямо біля водія. І тут-то виявилось, що у мене – ні форинта. І ніхто мені не міняє. Аж той самий дядько сплатив мені квиток. 465 форинтів (пізніше я вияснив, що грубо – десь 45-50 гривень). Певне, воздалось мені за музей. Я дядькові дуже вдячний.
Висновок – непогано би подбати про місцеві гроші завчасно. Хоча в моїй ситуації – де я мав те зробити?

Десь хвилин 40 – і я у Вашарошномені (Vasarosnameny), хоча вони всі кажуть просто Номень. Висадили мене в центрі, щоб я на базарчику міг гроші поміняти. Маркет там є, а біля входу отака прикольна торгівля)

За базаром можна вийти до річечки, притока Тиси. Нічого видатного. Красна називається) 

Графік автобусів там на зупинці висить – може, кому знадобиться, викладаю. 

А от мінял не знайшлося, і банки всі зачинені (зарво!) – субота, направили мене люди в Tesco, маркет місцевий. Там і омріяний термальний басейн в сотні метрів. Та обмінника я ніде не побачив, а тітка в маркеті сказала, що нема тут обмінника. Діватись було ніде і пішов я в термальний комплекс – «Szilva» (сливка по-нашому).

Розраховував, що з кимось із людей домовлюсь абощо. Пояснив на ресепшені ситуацію як міг всіма угорськими словами, двома танцювальними па і 50-євровою купюрою. Але знайшлась землячка – працівниця комплексу, теж 20 років як з Берегсасу, поміняла мені гроші, дай їй Боже здоров’я.

Виявилось, що і поселитися тут можна. 3900 форинтів (400 гривень). В місті десь 7000. І взагалі там всі дуже привітні, найкращі референції «Сілві».

Отакий-от простенький та охайний номер. І з таким-от санвузлом.

 

А от мило в мадярському готелі, щоб ви не сумнівались, українське, з Харкова!) Прикольно, рекламую) 

 

Термальний критий, є ще вуличний басейник, але холодна вода, для жаркого літнього дня. 
Вода в термальнику гаряченька, всякі джакузні штуки є і прикольні водограйчики. Склад води ось, самі розбирайтесь) Але в Берегсасі вода, здається, сильніша.

Тут же кафешка з чудовим бобгуляшем, 1200 форинтів, рекомендую. Але порція величезна, не кожен доїсть! Дієтичним парочкам раджу на двох. А ще тут наливають прикольну винну штучку (злегка газована, може, з молодого вина?) – дівчаткам сподобається, смачнюче! Але раджу всім, бо досить хмільна) 

 

До речі, на під’їзді до Номеня з українського боку якийсь ще купальний комплекс є – «Atlantika». Схоже, він більший і модніший, судячи з усього, - аквапарк і не знаю чи там термальні води є. Ось, пізніше вказівник бачив. Зверніть увагу, там навіть простий пляж вказаний (Szabadstrand), але не знаю де. 

 

До «Атлантики» з цікавості треба буде якось заїхати, але «Сливка», по суті , прямо в центрі і цим мені подвійно подобається.

Ну, поплавав я, перекусив, покайфував я та пішов містечко оглядати. І Номень мені несподівано сподобався – затишний і дуже зелений. А ще, за щасливим збігом обставин, трапився там якраз того вечора концертик. Народу – видимо-невидимо. Атмосфера чудова! І особливо останній гурт прикольний, зацініть).

Все це посприяло формуванню надзвичайно позитивного враження про Номень і воно потім лише посилилось, рекомендую!

Зранку (це ж була неділя), подався до їхнього храму на службу. По-перше, сильно захотілось, по-друге, трапилося колись в Хусті чути їхню службу з оргaном – прямо крила ростуть, завітайте якось.
В Номені цей храм був реформатський, і всі всіх знають, я так зрозумів. А тут я. Ну, посадили мене, з вкрапленнями англійської розпитали хто і звідки. Відповідав угорсько-англійським суржиком, найпростішими словами, щоб не виникло двозначностей.

Служба у них піднесена, але з пуританським ухилом – мало  оргaна, нетривала проповідь і урочисте прощання зі всіма на дверях. Зі мною не лише прощались, але й подарували і листівочки, і молитовник.  

На листівочці написано приблизно «Я хліб життя», а на молитовнику щось типу «На горі Сіоні». Ніхто чомусь не робив пожертв, окрім мене. Сподіваюсь, я їх цим не образив. Світлі люди, щиро їм вдячний.

Не хочеться повчального пафосу, але от ми постійно кудись біжимо, нікуди не встигаєм. А от люди встигають – і у нас, слава Богу, таких вистачає. То, може, ми кудись не туди біжимо?..

Залишалась година до від’їзду на Кішварду, вирішив ще пройтися – аж до малюсінького їхнього залізничного вокзальчика дійшов.

І висить там отакий розклад, може, кому в пригоді стане.
А отакі смішні потяги там ходять) Хоча всередині, здається, досить модернові. 

 

Прямісінько через дорогу – знайшовся і автовокзальчик.

Разючий контраст із вітчизняними, особливо лавочки в тіньочку.
І графік загальний там висить. Фоткаю не стільки його (бо великий), а сайти дивіться – певне, там все є.

 

Далі побачив отаку привітну місцеву міськраду – на Будинок культури схожа, правда?)
І сам Будинок культури поруч, до речі, там і кіно крутять.

До Кішварди – 30 км, 650 форинтів та година руху. Бо старанно заїжджає в усякі сільські закавулки. І дороги там, до речі, чудові, в тих сільцях.

Кішварда (Kisvarda) – райцентрик. Більший за населенням від Вашарошноменя десь втричі. Десь вичитав, що історична назва – просто Варда. Але Вард було дві і, щоб якось відрізняти одну від іншої, цю назвали «маленька Варда» (kis – маленький), а ту іншу – «велика». Ну, ту іншу потім ще переіначили і вийшла сучасна румунська Орадя. 

Отже, приїхав я. Спека. І всюди зачинено (зарво!). Всюди! Крім яток з морозивом. Неділя у них така. Ні поїсти, ні попити. Це я по центровій пішохідній вулиці йшов.

Але я настирний. Пішов оглядати центр, сподіваючись щось та надибати. Містечко в плані естетики так собі. Зелені в центрі мало, будівлі тьмяні, якось безлюдно. Впадає в око колишня синагога, теперішній музей. А ось мерія.

Театрик місцевий надибав. Працює, між іншим, нечасто і ніколи в неділю)) Зате прямісінько поруч з театром – літній концерт майданчик. Завжди готовий – як і в Номені, до речі. Чудова задумка. 

А з заднього боку театру – кінозал, все функціонально. Бачу крізь вікно – традиційна кафешка. Ну, я зрадів, забіг – але ні пива, ні їжі. Паскудне місце, не ходіть) Але попкорн є, хто захоче.
Ще храмів у центрі є кілька – величні, високі. Заходив, гарно.
А спека все сильніша. Ходжу порожніми вулицями, як риба.
Аж раптом – два чувака ідуть і з червоними шарфиками на шиї.
Тут я згадав, що одним з планових пунктів моєї програми в Кішварді був футбол.

Нещодавно з подивом виявив, що одним з лідерів Першої мадярської ліги є місцевий ФК. І реально збирається в елітну лігу – до всяких «Ференцварошів», «Уйпештів» та «Гонведів» в компанію. Ще тоді подумав, що як трапиться в день матчу в Кішварді опинитись, то… Перед виїздом спеціально глянув в інтернеті – а раптом. І раптом збулося. Та ще й яке!

Найближче велике містечко – Ньїредьгаза – також представлене командою в тій же лізі. І якраз у дні мого перебування в Угорщині випадав матч між ними в Кішварді. Дербі!)
Таку нагоду я прогавити не міг і якраз збирався сумістити туристичну місію з футболом і з місцевим термальним басейном. Тим більше, що і стадіон, і термальний комплекс карта зображувала зовсім поруч в північно-західній частині міста.

Підбігаю до червоних шарфиків. Виясняю, що пива і їжі біля стадіону купити можна. Радію і бадьоро йду. На підході до стадіону – відчутні потоки людей, вигуки, поліціянти. Все як має бути, ура. Перед виходом на широкий пристадіонний пляц – ось цей затишний барчик притулився. 

Дворик справа та зал наповнені місцевими фанами в червоних шарфиках та їхніми криками, все в кращих традиціях! Дуже сподобалось. Тут же, розніжившись, вирішив, що вболіватиму за місцевих.
Рекламую. Єдине місце, напевне, де ви в неділю в Кішварді поп’єте пива та перекусите – цей затишний безіменний барчик на Вар-утца (Var ut)! 

На підході до стадіончика виявилось, що поруч завершують будувати новий – точно в еліту зібрались! Кому потрібна така арена в 17-тисячному містечку – для мене загадка, але будують. Квиток, до речі, – 100 гривень (1000 форинтів, 3 євро). В Києві так Ліга Європи коштує. 

Тут же дізнався, як повністю називаються команди. Місцева – «Kisvarda Master Good» (спаси, Боже!.. пізніше виявилось, що “Master Good” – величезна місцева птахофабрика; добре, що курочку на герб не втулили). Гостьова – «Nyiregyhaza Spartacus» (Шпартакуш!..). Очевидно стало, що це моя київська карма проти «Спартаків» вболівати))

Діючий місцевий стадіончик вразив. Трибуни – справжній дерев’яний раритет, екскурс в прадавні футбольні часи. Ще й на фоні залишків фортеці. По суті, у колишньому фортечному дворі і грають.

І все це дуже атмосферно, емоційний момент – ручкання з фанами, дуже круто.

В перерві я перебазувався і отримав нові цікаві кадри. Ось місцевий фан-сектор на фоні нової арени. Арену-то, виходить, птахофабрика і будує. Ескізи нашукав вдома і не побачив там заворітніх секторів – буде дуже шкода. Плюс вид на гостьовий сектор, шпартакушів, з центральної точки «кущової» трибуни додаю..

А ось зблизька фортеця, що прямісінько біля поля. Пізніше вичитав, що фортеця – основна пам’ятка міста, відкопали її та вичистили лише в 1950-х. А від поля не надав значення споруді, вирішив, що бутафорія якась))

Одразу за фортецею – парк з озерцем, пройшовши через який, опинишся майже біля термальних купалень. В парку всіх притримала поліція – щоб сутичок зі шпартакушами не виникло. Дербі! В озерці багато мертвої риби, штук двадцять бачив, засмутило. 

Вийшовши, нарешті, до купалень побачив прикольну вивіску) 

А от сама купальня виявилась зачиненою (зарво!) – повна підстава! За парканом якісь ремонтні роботи. Уже з рік як тривають. І місцеві кафешки та панзіо даним фактом вкрай незадоволені. Відверто говорять про розпил бабла. Але кому в мерії вигідна відсутність головної туристичної принади містечка – неясно. А сезон-то в розпалі.  

Ну, а бобгуляш в тутешній кафешці першокласний, 100 грн, - і знову величезна порція. 

На нічліг направили мене в найближче панзіо. 450 гривень (4500 форинтів) обійшлося, хоча в ціннику чомусь писалось більше. Номер малесенький та простий. Білизна старенька та потерта. Пацанський варіант, дівчаткам може не сподобатись. Та я не вередливий. Душ спільний в коридорі. 

 

Власники – колишні берегівчани, поважного віку пара. Тепло прийняли. Переночувавши, зібрався на виїзд – в Кішварді більше робити нічого.

Їхати на Чоп не бачив сенсу, чкурнув назад на Вашарошномень. Розклад автобусів при виїзді в той бік додаю. Останній погляд на Кішварду з тої зупиночки і поїхав. 

В облюбованому Вашарошномені автобуса до кордону чекати треба було довго, ось графік в український бік.
Але, за підказкою, ставши біля «Сілви» з «Tesco» на дорогу, вас запросто підберуть до кордону. 

Перевірив. Правда. Запросто й швидко. Десь 20 хвилин їзди. Навіть гривнями взяв мадярський водій) 50 гривень.
Пройшовши кордон на Батьківщину (теж несподівано швидко), міг одразу попроситися в якусь машину до міста. Але хотів перевірити чи маршрутки місцеві витримують графік руху. Маршрутка не прийшла. Напевне, обідня пора та малолюдний вихідний виною.

Стояли вдвох з поважним дядечком за 80. Розповідав мені, як радянське життя встановлювалось після війни. Коли зрозуміли, що маршрутки не буде, я зловив машину, ще хлопець сів. Старенький дядечко відмовився – економив. Я пообіцяв заплатити за нього і нас взяли. Виявилось – таксист без шашки. Якось дуже душевно всі розговорились за 10 хвилин. Моїх 30 угорських слів було замало, то переважно звучала українська. Врешті таксист грошей ні з кого не взяв. Я наполягав – щоб і дідуся завіз прямо під хату. Дідуся він повіз, а грошей таки не взяв.

Тут закінчилась мандрівка в Мадярію, а шлях на рідний Київ уже описів не потребує. 

Які фінансові підсумки?

1. Квитки по Україні: 450 грн (179+165 потяги, 40+12+30 маршрутки).
2. Квитки по Мадярії: 250 грн = 2500 форинтів (465+650+600 автобуси, 500 автостоп).
3. Ночівля в Мадярії (2 ночі): 850 грн = 8400 форинтів (3900+4500 панзіо).
4. Термальна купальня: 100 грн = 900 форинтів.
5. Їжа та питво в Мадярії: 800 грн = 8000 форинтів.
Разом  –  менше 2500 гривень.
Курси на кінець квітня 2018 року (приблизно):   1 долар = 26 грн, 1 євро = 32 грн, 1 форинт = 0,1 грн. 

Може, мій звіт кому в пригоді стане.

Цікавих всім мандрів! 

Добавьте в Twitter Добавьте в Facebook Добавьте в Вконтакте Добавьте в Одноклассники Добавьте в Мой Мир Добавьте в Livejournal Добавьте в Google Buzz
рейтинг: 10
голосов: 11
ИНФОРМАЦИЯ О СТРАНЕ

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ

ОТЗЫВЫ

 
 
Добавить отзыв

Пользователь
Отзывов: 15
 
19 июня 2018 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
To: Netta
Автор їхав тільки з налом, по Європі не дуже і їздок, аж 2 роки як бував, і, згадуючи минуле, в основному в будні. Ну, і в великих містах такої безвиході важко уявити.
 

Пользователь
Отзывов: 152
 
19 июня 2018 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Мне не совсем понятны телодвижения с налом и планирование на выходные, когда все закрыто....Если автор действительно ездит в Европу, то это не должно быть новостью. Наличие карты в поездке вообще не обсуждается - фюрдо их прекрасно принимают.
В целом, позитивненько, конечно,
 

Пользователь
Отзывов: 153
 
15 июня 2018 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
To: Amsterdam Дуже вам дякую. Було цикаво.
 

Пользователь
Отзывов: 15
 
15 июня 2018 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
To: Andy-239
Вірно, прямо в потязі ходять!
А зіграли 2:2) Хоча господарі горіли після першого 0:2. Рівні тайми, але залітало несинхронно.
Емоцій більше було до - після матчу всі розповзались, а поліцейські кордони не сприяли ескалації.
Ну, і відстань там в таблиці недосяжна - може, також вплинуло)
От з осені на грандів цікаво буде з'їздити)
 

Пользователь
Отзывов: 153
 
15 июня 2018 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Спасибо , очень интересно . Скоро заеду на пару дней в Венгрию , разговорничек изучу. Про футбол интересно . А кто же выиграл ? И как местные после дерби эмоции? На потяге с Захони проехался 8 февраля этого года до Чопа . 15 мин тепловоз  и ты уже в Украине . Венгры проверяют паспорта прямо в тамбуре вагона.
 

Пользователь
Отзывов: 15
 
6 июня 2018 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
To: nattochka8
І Вам вдячний, дійте на здоров'я!)
 

Пользователь
Отзывов: 277
 
6 июня 2018 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Классно! И проехались классно и так же написали. Жаль, что фюрдо в Кишварда зарво!  Вы ведь ехали в термах покиснуть.  Как бы там ни было, для меня такие отчёты - побуждение к действию.  Спасибо за детальное разъяснение, когда - где - откуда - на чём.
 

Пользователь
Отзывов: 15
 
5 июня 2018 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
To: Валли
Класний відгук!) Дякую!)
 

Пользователь
Отзывов: 43
 
5 июня 2018 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Классный отчет! Легко читать (у Вас явно писательская жилка ), все на позитиве, очень информативно,интересно.
 

Пользователь
Отзывов: 15
 
4 июня 2018 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
To: Гость
Не перебільшуйте мою роль - про терми написано давно і до мене) Я лиш поїхав туди немашинним ходом. Ну, і поділився живими враженнями. Але дифірамби прийнято і буде відпрацьовано новим звітом)


КАЛЕНДАРЬ СОБЫТИЙ
Все события