Область

Район

Населенный пункт  
 
СПИСОК
 
 
НА КАРТЕ
 
Добавить в маршрут
Очистить поля
МОЙ МАРШРУТ
Маршрут не задан.
(Вы можете добавить в маршрут любой населенный пункт или объект каталога нажав на линк "Добавить в маршрут")
 

ОТЧЕТ О ПОЕЗДКЕ

На деруни до Коростеня
На деруни до Коростеня
Коростень
Добавлен: 18 сентября 2017 г.
Просмотров: 1469
Автор: Frey
Продолжительность: 1 день
Пробег: 300 км.
Посмотреть маршрут Добавить в избранное
  Печатать
 
рейтинг: 10
голосов: 3
Отзывы

Тут з салом галушки лигали,
Лемішку і куліш глитали.
І брагу кухликом тягли.

І. Котляревський “Енеїда”

Фестиваль дерунів у Коростені Житомирської області — це одна зі знакових подій не тільки міста, але й всього Полісся, проігнорувати яку було неможливо. Тож, вирушаймо!

Свято деруна щорічне, проводиться вже вдев’яте. Організатори обіцяли почастувати дерунами депутатськими, селянськими, англійськами, древлянськими, соціальними, столичими, пенсійними, слобожанськими й овручськими, від кума, по-освітянськи, на перепелиних і страусиних яйцях, по-татарські й по-козацьки, суші-дерунами та бургер-дерунами. Ну і як таке можна проґавити?

Від Києва до Коростеня 152 км та 2-2,5 години автобусом з технічними зупинками. Фестиваль традиційно проходить у парку ім. Островського у центрі міста. І на цей час також перекривають центральний проспект, де розташовуються торгові ряди й атракції для дітей. Оминути місце неможливо, адже музику чутно ще здалеку.

Біля входу до парку розташований невеличкий пам’ятник деруну. Як вам, мабуть відомо, картопля була завезена до Європи десь у 1551 році з Північної Америки. Довгий час рослина була суто декоративною: з неї складали букети, вплітали у волосся, прикрашали оселі. В їжу вживати почали десь з XVII ст. Коли і як саме картопля потрапила до України, достеменно невідомо. Існують версії, що вперше картопля з'явилась у маєтку графа Северина Потоцького у 1780 році або в резиденціях польского короля Яна ІІІ Собеського (Олеськи, Жовква, Золочів чи, може, Поморяни) наприкінці XVII ст.

Знадобилось майже 100 років, щоб картопля прижилась на українських землях. Та зараз вона є обов’язковим елементом споживчого кошику, і страви з нею вживають у всіх родинах. На Українському Поліссі та в Білорусі деруни навіть стали традиційною національною стравою. Хто ж вперше приготував деруни? Письмові згадки про картопляні оладки віднайшлись у німецькій кулінарній книзі. За однією з версій, рецепт до України потрапив через мандруючих євреїв. Як би то не було, картопля на півночі України прижилась, і тепер кожної осені ми маємо можливість святкувати фестиваль дерунів.

Окрім картоплі на фестивалі дуже багато інших українських і не тільки страв: шашлики, реберця, м’ясо гриль, гриби, вареники, ковбаси, соління, сири, городина... Голодними точно не підете.

Окрім того, організовані виступи вокально-танцювальних колективів, школа дерунярства, змагання, розіграші, лотереї — тож сумувати вам точно не буде коли. Багато атракціонів для дітей, як каруселі, батути, гірки, машинки, жвава торгівля, і на рядах можна знайти все: від дрібничок на кухню й біжутерії до меблів з лози.
Загалом, це веселий і жвавий ярмарок: багато людей, гучна музика, є їжа й напої, люди привітні і налаштовані відпочивати, тож атмосфера дуже гарна.

Але є й деякі, здебільшого організаційні, мінуси, як не вистачало туалетів, столів і стільців, щоб попоїсти. Виступи колективів можна дивитись лише стоячи, що важкувато під сонцем. В принципі, нічого критичного, і не один Коростень таким страждає, але можливості для покращення є. Сподіваюсь, організатори ними скористаються.

І ще хочу додати одне, підкреслюю, суб’єктивне враження. На фестивалі дерунів мені не вистачило... дерунів. Досить парадоксально, розумію, але спробую пояснити. Оті назви (козацькі, галицькі) свідчать скоріше не про якийсь особливий рецепт, а про регіон проживання чи професію (як освітяни) тих, хто страву готував. Зрештою всі деруни були... звичайними й, знову ж таки, як на мене, ідентичними на смак. Чисто з картоплею, а можна з м’ясом. Вам зверху грибною поливкою чи сметаною? Всі вони універсального середнього розміру, підсмажені до хрусткої скоринки, гарячі, смачні, але в них не було чогось особливого. Не гіршими мене завжди годувала мама. А в мандрах Україною доводилось куштувати й набагато кращі, з цікавішою подачею чи якимись витребеньками, адже деруни я люблю й замовляю часто.

Отож, я — як та дуже балувана Галя з анекдоту. Коростенці, ну не вдалось вам переконати мене, що поліські деруни найсмачніші. Але, може, все тільки попереду? І в мене є привід, щоб повернутись.

Добавьте в Twitter Добавьте в Facebook Добавьте в Вконтакте Добавьте в Одноклассники Добавьте в Мой Мир Добавьте в Livejournal Добавьте в Google Buzz
рейтинг: 10
голосов: 3
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ
Взятие Днепра (2 дня, 1000 км)
Обычный выходной (2 дня, 510 км)
Азовские косы (365 дней, 1000 км)

ОТЗЫВЫ

 
 


КАЛЕНДАРЬ СОБЫТИЙ
Все события