Область

Район

Населенный пункт  
 
СПИСОК
 
 
НА КАРТЕ
 
Добавить в маршрут
Очистить поля
МОЙ МАРШРУТ
Маршрут не задан.
(Вы можете добавить в маршрут любой населенный пункт или объект каталога нажав на линк "Добавить в маршрут")
 

ОТЧЕТ О ПОЕЗДКЕ НА АВТОМОБИЛЕ

Карпати
Карпати
Київ – Тараканів – Олесько – Підгірці – Золочів – Унів – Свірж – Львів – Жовква – Стільсько – Дрогобич – Нагуєвичі – Тустань – Вигода – Івано-Франківськ – Манявський Скит – Яремче – Буковель – Татарів – Ворохта – Яремче – Тернопіль – Київ
Добавлен: 25 декабря 2015 г.
Просмотров: 5102
Автор: t0704
Продолжительность: 13 дней
Пробег: 1940 км.
Посмотреть маршрут Добавить в избранное
  Печатать
 
рейтинг: 6
голосов: 3
Отзывы

ПУТЕШЕСТВИЕ СОСТОЯЛОСЬ НА АВТОМОБИЛЕ:
Daewoo Ланос
Марка: Daewoo Ланос

04.07-16.07.2015 

Витрати: 11465 грн (495 у.е.) курс 22,50 – 23,75

З них:

Бензин 3203 (140 у.е)

Житло 1140 (50 у.е.)

Пробіг 1940 км.

В цьому році ми все вагались: море чи гори. І після довгих обговорень вдома вирішили: гори, а потім море. Відпустку ділили  порівну. Але вже під час самої подорожі було прийнято рішення залишитись в Карпатах, не хотілось витрачати час на дорогу.

Підготовки особливої до поїздки потрібно не було. Трохи підкупили печива-сушок  на дорогу та і все.

І ось завтра починається довгождана відпустка. На питання дітей, коли виїжджаємо, сказали, коли  нас розбудите, тоді і будемо їхати. Авто було підготовлене з вечора. Вони якимось чином переплутали час і ми встали, не дивлячись на годинник, а по дзвінку в  6.30 і в 7.30 вже виїхали.

День 1

Київ Тараканів Олесько

От в 7.30 ми і виїхали. Всі задоволені в очікуванні поїздки. Минули Київську область, в’їхали в Житомирську, а це період чорниці, томі всі в очікуванні баночок з чорницею. І ось почалось, першу баночку купили за 35 грн, а вже через кілька км купили 2 по 30. Наївшись вдосталь чорниці, доїхали до Тараканова в 14.15. З рекомендацій, що вичитали в інеті, поки їхали видзвонили екскурсовода. Екскурсія продовжувалась 1 год. 15хв. Дуже цікаво, без екскурсії там робить нема чого. Подібний форт ми відвідували в Білорусі. Наш масштабніший та ще й ходили в такі тунелі, що самі б ми туди не полізли. Жаль, що форт не охороняється і не виділяються кошти на його утримання чи хоча б консервацію. На реконструкцію потрібна дуже і велика сума, все в плачевному стані.

Коштує екскурсія 100 грн з 4-х. Свого часу на будівництво цього форту було витрачено,  зі слів екскурсовода, 1 млн. у.е.

Далі почалися екскурсії по Львівській області. Їдемо в Олесько, в замок.

Інфа з інету

Положення замку на кордоні Литви і Польщі зумовило постійну боротьбу за нього та часті зміни власників. З 1340 року володарем Олеської фортеці став литовський князь Любарт, а у 1366 році її відвоював польський король Казимир Великий. Згодом Казимира на польському королівському престолі змінив Людовік, який одночасно був і угорським королем, який передав Олеський замок у власність Опольському князю Владиславу - останньому князю Галичини. В 1385 році Польща і Литва уклали Кревську унію - договір за яким вони об'єднались в одну державу - Річ Посполиту. Великий князь литовський Ягайло одружився із польською королевою Ядвігою і став королем об'єднаної держави..

В цьому замку народився майбутній король Польщі Ян ІІ Собеський. Ми приїхали до замку в 17.45, а каси працюють до 17.00, а сам замок до 18.00. Тому вирішили заночувати в Олеську, запитали в охоронців і вони порадили озеро, де є охорона вночі.

В 5 хв.. їзди від замку знаходиться це озеро. Озеро взяли в оренду, там розводять рибу, тобто можна і купатись, і ловити рибу. В основному відпочиваючі приїжджають туди на день. Навкруг озера побудовані альтанки, проведене світло. Господиня може приготувати зловлену рибу. Господарі будують невеличкий готельчик, де можна буде відпочивати не один день.

Ночівля, користування мангалом та дрова коштували 110 грн.

Малі накупались досхочу, так як зупинились ми в 18.00.

День 2

Олесько – Підгірці Золочів Унів Свірж Бухта Вікінгів

В 11.00 ми виїхали з озера в замок. Відвідали замок. Там є два великі, дуже великі полотнища 6м*6м. Дуже вражаючі. В цьому ж замку Ірі видали «документ», де вона стала «княгинею». Це задоволення коштує 10 грн. Погуляли по території і в 12.45 поїхали далі.

В 13.00, 496 км, ми вже були в Підгірцях.

Інфо з інету.

В те времена Подгорцы прослыли "галицким Версалем". Последние владельцы - князья Сангушко - превратили свою резиденцию в музей, но в нач. Первой мировой войны вынуждены были спасать коллекцию. В 1939 г. Р. Сангушко вывез богатое собрание произведений искусства в Бразилию и создал Фонд Сангушко, которым управляют его потомки. В советские времена дворец был разграблен, интерьеры уничтожил пожар, в помещениях разместили туберкулезный санаторий.

В цьому замку знімали фільм «Три мушкетери». Замок дуже великий, масивний, місцями залишилась ліпка можна уявити його красу та величність, яка була  в його найкращі часи. Так шкода, що радянська влада руйнувала таку красу.

Зараз палац зачинений, його намагаються реконструювати. Остання пожежа, яка тривала 2 тижні, зруйнувала все:розкішний паркет, фрески, внутрішнє оздоблення. В палаці відкрита фотовиставка, яким був палац в різні часи його існування та кімната з привидом.

Після екскурсії ми пообідали за 57 грн. та виїхали далі.

Потім приїхали до Золочівського замку.

Інфо з інету.

Зараз палац займає площу близько 1000 кв. м. Під ним розташовані льохи і підземелля. Кажуть, що досить цікавим є його внутрішнє планування,  Поряд з Великим палацом розміщується крихітний Китайський палац, в якому зараз працює експозиція творів мистецтва східних культур. Китайський палац збудували наприкінці ХVII століття.

Прогулянка по території зайняла не багато часу. Походили по валах, з яких  відкривався чудовий краєвид на місто. Були  в замку,  в підвали, де  проводились тортури, не спускались.

Інфо з інету.

1939 року в Галичину прийшла радянська влада. В Золочеві від Австрії та Польщі вона отримала у спадок в'язницю. Золочівський замок отримав нову назву - Львівська тюрма №3..

Точно не відомо, скількох людей закатували у Золочівському замку НКВСовці. Не десяток і не сотню - тисячі. Апогею більшовицьке свавілля досягло перед приходом німецьких окупантів. 4-5 липня німецькі бомбування вигнали із Золочева більшовиків, а 6 липня у місто ввійшли німці. З пропагандистською метою вони публічно відкрили тюрму.

Поряд з замком збудували капличку  пам’ятник жертвам НКВС. Ми були якраз в річницю останніх днів катувань, тому в капличці проводився молебень за жертв.

16.20, 515 км поїхали по маршруту до Унівської Лаври.

В лаврі церква на реставрації, але територія дуже красива. Також є святе джерело, де всі набирають воду і збудований басейн – побродить – вода крижана. Ще піднімались на Чернечу гору. Там похоронені монахи. Вірячи піднімаються туди, моляться та просять здоров’я. І ми були не винятком. В 18.30, 552 км поїхали далі.

Проїжджали невеличке містечко Бібрка, де щось святкували, навігатор нас веде по вулицям, які перекриті чомусь. Було 5 липня. У місцевих почали розпитувати, як виїхати на Львів і що святкують. Відповідь нас приголомшила: святкуємо День конституції, перенесли, тому що в той день померла вчителька.

В 19.30 574 км ми були в с. Свірж. Там, згідно наших роздруківок, повинен бути замок.  Замок є, але він зачинений. Тобто спеціально туди їхати нема сенсу. На фоні цього замку молода пара робила фото сесію. Також там красиві краєвиди. Наша прогулянка зайняла часу дуже мало і ми вирушили далі.

В 20.00 приїхали в Бухту Вікінгів. Намет + мангал - 100+50 грн. Територія дуже красива. Багато розваг, є озеро з піщаним пляжем. Сучасний, чистий туалет, душ з цілодобовою гарячою водою. Діти, звичайно, відразу побігли купатись. Їм дуже тут сподобалось.

День 3

Бухта Вікінгів – Львів

Цей день ми провели в бухті на пляжі. Малі накупались досхочу. Ще й  той день був дуже жаркий. З розваг Іра захотіла на стрибун (40 грн – 6 хв+6 хв.) та веломашину (100 грн - 40 хв+10хв). Коли була на стрибуні, то склалось враження, що про неї забули – застрибалась досхочу.

В 16.30 виїхали з Бухти на Львів. Готель я забронювала ще з Києва по купону 360 грн+90 грн за додаткове ліжко. Готель займає 6 поверх адмін. будівлі. Єдина незручність – це 6 поверх без ліфту. Але нас це не парило, ми піднімались 3 рази. Готель новий, можливо відкритий до Євро 2012.  В номері чисто, все нове. Санвузол та кухня був на коридорі, але все, чисте та нове. В холі є більярд. Готель знаходиться від центру в 5-7 хв. їзди на авто. А пішки ми йшли хвилин 50, але це всюди заглядували. Ми поселились і пішли в місто.

Про Львів писано-переписано, одним словом – незвично і красиво. Обійшли пл.. Ринок, були в Шоколадниці та в кав’ярні, де «добувають» каву. І, звичайно, пройшлися по центральним вулицям навколо площі Ринок. В готель приїхали на трамваї, мабуть, на останньому.

День 4

 Львів

Цей день ми посвятили Львову. Сніданок в готелі - там була кухня. Обід, вечеря – в місті. Авто залишили на парковці готелю, а до центру під’їхали трамваєм. Спочатку взяли в інформаційному центрі, що знаходиться  на площі, буклет всіх визначних  місць у центру Львова. Потім була  двохгодинна екскурсія підземеллями Львова (70 грн  дор + 50 грн дит)  = 240 грн. Відвідали аптеку-музей, монастир, собор, театр опери та балету, в копальні були напередодні. В цей день була неймовірна жара, про це ми дізнались пізніше, так як ходили з підземелля в підземелля і жари особливо не відчули. Були на сувенірному ринку, до речі, не особливо він дорогий, можна не відкладувати заплановану покупку на потім. Після обіду, який коштував нам 127 грн, вирушили  в Ратушу на оглядовий майданчик. Вхід в Ратушу вільний, а на вихід до оглядового майданчику 30 грн за всіх.

Нас вразив вільний вхід в Ратушу. Ми заходили на поверх, де нема ніякої охорони, можна  заходити в будь-який кабінет. І до мера також вільний доступ.

На підйомі до майданчика, на одному з поверхів встановлений під склом механізм годинника. Прикольно спостерігати за його роботою. З майданчика Львів видно, як на долоні, звичайно найкраще можна роздивитись центр.

Потім трошки передихнули і пішли в театр з малою. Вистава дуже сподобалась. Але найбільше вразило, як глядачі не відпускали акторів після закінчення. Весь зал стоячи аплодував хвилин 10-12. Ось так і пройшов день у Львові. Повернулись в готель на трамваї дуже стомлені, але стомленість ця приємна, - і спати.

День  5

Львів – Жовква Стільсько

Вранці сніданок в готелі і виїзд в 10.40, 623 км.

Спочатку поїхали на Замкову гору. Під’їхали до телестудії, а далі пішки. Краєвид з  гори красивий, як і із Ратуші.

Далі в  12.00, 627 км, поїхали шукати  собор св.Юри.  Ніяк не могли під’їхати, куди навігатор не поведе – приїжджаємо в тупік, а потім вияснилось, що іде реставрація площі. Собор дуже величезний, помпезний і красивий. Територія навколо доглянута. Пофоткались і поїхали далі.

Далі по плану була Жовква. Потім виявилось, що це була даремна наша точка.

Інфо з інету

Головною пам’яткою Жовкви є замок. Заклали його у 1594 році, а будівництво закінчилося у 1606-му). Колись замок оточували ще й земляні вали з бастіонами – звичайно дотепер вони не збереглися

Поряд із Глинською брамою височіє костьол Святого Лаврентія. Колись це був головний храм Жовкви. Будували храм дванадцять років (1606-1618) як родову усипальню Жолкєвських. Під ним поховано Станіслава Жолкєвського, його дружину та сина, а ще родину Даниловичів, Якуба Собєського (батька польського короля) та багатьох польських магнатів. За це костьол користується великою повагою серед поляків (переважно приїжджих, адже майже всіх місцевих виселили після ІІ Світової до Польщі

Виявилось, що замок зачинений на реконструкцію. Також в Жовкві є дерев’яна церква Святої Трійці. В 13.35, 665 км виїхали далі.

Ми повинні були приїхали в Стільсько – столицю Білої Хорватії. Але нам це не вдалося, вірніше приїхати змогли, а знайти – ні. Місцеві сміялись – що Городище це реклама Інтернету. А так що дивитись? – кажуть діди років по 70. Городище є – там в лісі, тобто на місці Городища  росте ліс.  В цій же місцевості побачили вказівник на базу відпочинку «Фаворит» - з’їхали, а там чудове озеро. Там ми і залишились на ночівлю. Територія під охороною, авто поруч, озеро теж в 20 кроках від намету, вода в озеро набирається з джерел.

Вечір за шашликом пройшов швидко і насувався дощ. Дощ лив неймовірно, дуже блискало, а потім через пару днів, ми дізнались, що в ту ніч був сильний ураган на Волині і частково у Львівській області.

День  6

База «Фаворит» - Дрогобич Нагуєвичі Тустань – база «Вогник»

Вранці скупались і поволі збираючись, виїхали  з бази в 11.20. Ночівля нам обійшлась в 100 грн. Наступна наша зупинка була в Дрогобичі.

Інфо з інету

Одним з таких храмів є церква святого Юра в Дрогобичі. Вона цікава тим, що належить до старовинної традиції гуцульських храмів і була побудована в селі Надіїв на Івано-Франківщині. У 1656 році жителі Дрогобичі за сіль викупили храм і на возах перевезли до свого міста. Нова церква мала замінити попередницю, котра згоріла.

Коли церва Юра опинилась в Дрогобичі, місцеві жителів взялись її прикрашати і вдосконалювати. До неї добудували дзвіницю, розширили іконостас, стіни і стелю почали вкривати різноманітними розписами на біблійну тематику. Деякі з них існують вже більше чотирьох століть і досі чудово виглядаються

Церква дійсно дивовижна, дуже  цікаво було слухати екскурсовода. Церкву відкрили спеціально для нас. Ще в ній проводять вінчання. Але дуже комерційний об’єкт, за кожен крок – плата. Вхідні квитки  купили, окремо за фото, окремо за відео, якщо є бажання піднятись на другий поверх – плата окрема… А були на другому поверсі хв. 3-4… Все разом це коштувало для нас 125 грн.

В 13.30, 812 км їдемо далі.  А далі ми приїхали в с. Нагуєвичі. Тут колись народився Франко.

Інфо з інету

Варта уваги стежка Івана Франка, яка простягається від музею на 1700 метрів у лісі. Обабіч неї розташовані дерев’яні скульптури – герої казок і творів письменника

Ми пройшлися цією стежкою, пофоткались біля скульптур. Щось такого особливого і вражаючого не було, а от для перепочинку чудове місце. 825 км і вирушаємо далі по маршруту.

На кінець ми в’їжджаємо в Карпати. Починаються неймовірно красиві краєвиди. Їдемо по навігатору до фортеці Тустань біля р.Урич.

Інфо з інету

Первые укрепления на скале Камень в р-не нынешнего села Урыч были возведены белыми хорватами в IX в. Деревянные конструкции вписали прямо в скальный массив (сохранились пазы и вырубы в скале, по которым проведена реконструкция). Крепость Тустань была важным опорном пунктом Киевской Руси, затем Галицко-Волынского княжества. В 1241 г. ее разрушили орды хана Батыя, а в 1340 г. захватил и заново отстроил польский король Казимир Великий в качестве королевской крепости.

На повноцінну екскурсію нам потрапить не вдалось, але дуже там сподобалось. Дивишся на краєвиди і не можеш надивитись. В голові не складається, як на такій висоті можна було збудувати фортецю. На території є схема фортеці, якою вона була. Дуже вражає.

Ще  трошки про дорогу до Тустані. Їхали по навігатору і як правило заїжджаємо в пункт призначення не через центральну дорогу, а так сказати з чорного входу. Так і тут, проїхали ми курортне містечко, а потім почалося бездоріжжя, вірніше дорога з каміння. Авто зустрічні траплялись дуже рідко. Зато смерек навколо – тьма. Так ми їхали км 10. Вхідні квитки за всіх коштують 78 грн.

18.15, 864 км і їдемо далі. За с. Меджиброди є кілька баз. От в одній із них ми і залишились на ночівлю. База «Вогник», а-ля Радянський Союз. База 1972 р. Це дерев’яні будиночки 2-3-4 ліжками. Одне ліжко 60 грн, тобто за нас 240 грн. База знаходиться на схилі гори і краєвиди відкриваються красиві. Сам будиночок, ліжка, постіль бажають бути кращими. Ми спали в своїх спальниках, бо постіль випрана, але, мабуть у користуванні з 1972р., з дати відкриття.  А от про санвузол, кухню та їдальню нічого поганого сказати не можу. Є душ з гарячою водою, сучасний туалет. Кухня з двома плитами (посуд видають, але ми не брали), столи для приготування їжі та умивальники (вода теж є гаряча). В їдальні великі шестимісні дерев’яні столи та ТВ. Видно, що ця будівля збудована недавно, все зроблено по-сучасному.

В той день було вільних багато будиночків, тому ні на кухні, ні з душем проблем не було. Згадала, ще є більярд і дитячий майданчик. Повне заселення бази очікувалось на наступний день. Але насправді, якщо ці люди отримали путівки безкоштовно чи за якусь символічну платню, то можна тут бути, а якщо платити повністю – то це того не варте.

День 7

База «Вогник» - Вигода

В 12.00  виїхали з бази. В плані у нас було с.Розгірче – скельний монастир, але дуже далеко потрібно було об’їжджати і ми вирішили його оминути.

Інфо з інету

Трасою Чоп-Київ до Стрия, за ним селище Гірне, зупинка «Нижня Стинява». Обличчям до зупинки – справа побачите стежку. Стежиною 30 метрів, тоді по довгому металевому мості через ріку Стрий.

Прочитавши це, ми зупинились на цій зупинці і вирішили подивитись, яка та річка Стрий. Від побаченого перехвачувало подих. По-перше, міст  вузький, навісний, дуже-дуже довгий, по-друге, річка – широка, бурхлива, з потоками і навколо каміння, каміння, дуже багато каміння…Таких величезних річок ми за всю поїздку більше не бачили. Звичайно, ми перейшли на протилежний бік, діти заходили у воду, кидали каміння. Кілька пласких, довгих камінців привезли і додому. Дуже красиві краєвиди з річкою.

Далі проїжджали Моршин. І в 15.30 приїхали у Вигоду до Карпатського трамвайчику. Пообідали, купили чорницю, тут вона 1л – 25 грн – у нас на це було вдосталь часу. Трамвайчик їздить по розкладу 2 рази в день, близько 11 та в 16.30. Екскурсія триває 4 години, має 3 зупинки.

Квитки коштують по 60 грн. Вагони є відкриті і закриті. Навкруги красиві краєвиди. Екскурсію супроводжують музики з баяном та бубном. Хлопці – молодці. Також є «бандерівець», який виходить з лісу біля джерела. Трамвайчик зупиняється 3 рази: біля джерела, каскаду Мізунського водоспаду та біля колишнього санаторію. На території цього санаторію організовують перекус для туристів. В основному на трамвайчик приїжджають екскурсійні групи. От їх і висаджують на перекус. Розмітають все. А ціни охо-хо. Чай 5 грн, пампушка – 10 грн., інше не запитували. В той вечір похолодало, ми дуже змерзли, тому нас цікавив тільки чай. Теплий одяг обов’язково потрібно з собою брати.

Інфо з інету

Оригинальный экскурсионный маршрут по узкоколейной железной дороге через живописное предгорье Карпат пролегает от Выгоды до Сенечева. Открыт в 2004 г. на базе узкоколейки, созданной бароном Л. фон Поппером ещё в кон. XIX в. для обслуживания горных лесозаготовок. Ширина узкой колеи - 760 мм, что почти в 2 раза меньше традиционной европейской. В состав поезда входит локомотив и 4 вагона

Супроводжуючий цієї екскурсії розповів про місце, де можна стати наметом. До того ж у тому місці була зупинка трамвайчика, де ми все роздивилися і вирішили тут зупинитись. Це облаштовані лісництвом місця для відпочинку з альтанками. Спуск вниз до р.Мізунка. Навколо багато чорниці та ожини.

І ось в 20.40 ми приїхали в лісництво. Облаштували наше житло, повечеряли і на цьому наш день закінчився.

День 8

Вигода (Бистрівське лісництво)

Голосні сусіди розбудили нас рано, в 6.30. Весь день ми провели тут та навколо обстежували місця. Мої пару разів купались в річці, але вода дуже холодна.  Я тільки заходила в воду по коліна. Стоїш і через кілька хвилин форель обліплює ноги і обкушує відмерлу шкіру – таке прикольне відчуття. Я тільки із-за цього і заходила у воду. Два рази зупинявся трамвайчик з екскурсією. Ходили збирати чорницю. Так і пройшов цей день. Вечір тоді був холодний. Були ми на висоті 520 м.

День 9

Вигода – Івано-Франківськ Манявський скит Яремче

Вранці, в 11.10, 971 км виїхали з зупинки. До Вигоди їхати 7,5 км, а часу на це потратили 30 хв. - ось такі дороги. В двох місцях довелося бродити в калюжі, щоб виміряти її глибину. Бо не знали, чи проїде авто.

На виїзді з Вигоди ще купили 2 банки чорниці по 25 грн за 1л і поїхали на Івано-Франківськ.

У Івано-Фр. були в 13.00, 1049 км. Спочатку в Сільпо поповнили наші продуктові запаси, а далі в центр.

Інфо з інету

Як і в більшості галицьких поселень, центром і осередком міста була і залишається площа Ринок з Ратушею. Остання є беззмінним атрибутом міст з Магдебурзьким правом, там засідав магістрат і війт. Це було джерело муніципальної влади, а на розташованій поряд ринковій площі відбувалися торги і міщани обмінювалися новинами й плітками.

Найстаршою будівлею в місті є парафіяльний костел, де поховані батько й син Потоцькі, засновники міста і його покровителі. Саме вони подарували місто його самобутній вигляд ,в тому числі і цей бароковий костел з елементами ренессансу

"Стометровкой", или просто "Соткой", жители Ивано-Франковска называют пешеходную часть улицы Независимости - от Вечевой площади до улицы И. Франко. Ее реальная протяженность - около полукилометра. В XVI в. она называлась Тысменицкой дорогой, поскольку соединяла Станиславов (быв. название Ивано-Франковска) с Тысменицей. В 1869 г. была переименована в Сапежинскую в честь Л. Сапеги. К нач. XX в. это была главная и самая оживленная улица города. Здесь строились самые дорогие дома, открывались лучшие отели и магазины. Теперь это самая популярная прогулочная зона города. Здесь много уличных кафе и ресторанов, книжных магазинов и бутиков. Ежегодно на "Стометровке" и прилегающих улицах появляются новые кованные скульптуры, которые открывают во время проведения фестиваля "Праздник кузнецов"

Дуже сподобалось коване дерево з гойдалкою, гойдалка теж кована і на ній можна гойдаться. Вона вісить на цьому дереві. Звичайно і ми пройшлись по «стометровці». Там же курпили малому вишиванку (300 грн). На площі є прикольний фонтан,в який можна зайти.

І в 15.30 поїхали далі. Наступна зупинка – Манявський скит.

Інфо з інету

скит получил право ставропигии, ему подчинялось более 500 монастырей в Галиции, Буковине и Молдавии. Архитектурный комплекс каменных и деревянных сооружений, огороженных высокой каменной стеной с башнями и бойницами, удачно вписан в горный рельеф.. Крутая тропинка на гору Манявку ведет к Блаженному камню - небольшой пещере, которая и была первым пристанищем монахов. Сюда ходят, чтобы очиститься и выпить целительной воды, которая стекает между камнями.

Звичайно і до каменю ходили і водичку пили.

А потім  у нас в планах був Манявський водоспад. Від скиту до водоспаду 15 км вгору. Але, нажаль, наше авто не змогло здолати цю відстань. Пішки, звичайно, ніхто йти не збирався. Проїхали метрів 200-300 і розвернулись назад. В 18.5 – поїхали далі. Далі їхали до Яремчі.

Краєвиди дорогою пречудові, дивишся і надивитись не можна. Проїжджали пару сіл, які дуже відрізнялись від інших. Дуже багаті села, будинки – витвори мистецтва, огорожі – ковані з різноманітними візерунками, дуже дорогі.

І от в 20.00, 1162 км, ми в Яремчі. Житло знайшли по об’явах на вулиці, його здається дуже багато. Ми зупинились у господарів, які здають другий поверх свого будинку. Кімната на двох 100 грн, зняли 2 кімнати. Кухня на першому поверсі, санвузол на другому. На поверсі були ми і ще мама з двома дітками.

День 10

Яремче – Буковель Татарів

Вранці встали, почали снідати і почався дощ. Ми стали сумніватись, куди їхати, чи далі по маршруту, чи на море. Сіли, все обрахували і вирішили їхати далі. Спочатку поїхали на популярний базар в Яремчі. Поки все обходили – обдивились, то і дощ скінчився. Не знали, що купити – купили чай. Під кінець нашої екскурсії по базару – все рябіло в очах. Потім пішли до водоспаду. Погуляли, пофоткались там, спустились аж до самої води.

В 14.00, 1165 км виїхали далі. Далі був намір їхати в бік Говерли, але побачили вказівник на Буковель і це було зовсім не далеко, тому вирішили завернути туди. Буковель – це наче закордон і почалося це відразу за вказівником. Дорога наче покладена вчора. І так до самого Буковелю і, звичайно, там теж. На вїзді величезна парковка, здається в 4 поверхи. Влітку працює один підйомник. Звичайно. Ми піднімались. Квитки 2+2 = 100+70 грн. дуже красиві краєвиди. Говерлу не бачили - було хмарно і періодично накрапав дощ.

Навкруги дуже все красиво, краєвиди заворожують. Побували й біля озера. Звичайно, красиво, все продумаю. Озеро розбите на зони: загорять та плавати, кататися на катамаранах та човнах, ловить рибу, кафе над водою. Поряд прокат великів. Ціни на все на порядок вищі, ніж в інших місцях. Загальне враження – наче б то побували за кордоном. Про Україну нічого не нагадує.

Далі знов взяли курс до гори Говерла. Неподалік Буковелю натрапили на будиночок «Догори дригом».

Звичайно і там побували (30 грн.). Прикольна ідея. 18.30, 1219 км їдемо  далі. Їхали іншою дорогою і вийшло, що знов виїхали до Татарова. Було вже 19.00, от і вирішили тут заночувати. Місце між трасою та річкою, але  відпочивальники є. Хто стає на одну ніч, а хто і на тиждень – два. Хоча не розумію, що там можна робити стільки часу.

День 11

Татарів – Ворохта (форельне господарство)

Погода зранку підкачує – пасмурно, сонце з’являється інколи. Я пропонувала тут залишитись до завтра, але ніхто не підтримав і збираємось їхати далі – до Говерли. В 11.,40, 1229 км виїжджаємо з місця ночівлі.

Добрались до Ворохти і тут зрозуміли, що потрібно обмінять  у.е. Обмінників нема. Є Приватбанк, в якому курс дуже занижений, ще й поки ми вирішили, що обмінювати все ж таки будем – банк зачинився на перерву. Ми були в шоці, але потім додумались просто зняти з карти. В результаті втрати були мінімальні.

Ще в Ворохті є підйомник. Ми і на ньому піднімались. Ціна 40 грн за всіх. Краєвиди, як і в інших місцях, гарнючі. І ось поворот направо і вже ця дорога веде до  бази Заросляк, звідки починається сходження на гору. Знову починає накрапати дощик, стало зовсім похмуро. Але ми все їдемо вперед.

На в’їзді  в заповідник стоїть контроль, де збирається плата, здається 40 грн. за нас, та  видається маршрут сходження на гору.

І ось залишилось 8 км до бази, де ми планували заночувати. Їхали ми цю відстань близько години, дорога жахлива, іноді вискакували на черговий підйом з розгону. Ну і все ж таки добрались. Дощик припинився, але на вулиці стало прохолодно, сиро та й піднялись ми на висоту близько 1000 м. і тут нас чекав облом – місць на базі нема. Намет запропонували поставити на галявині в лісі. Там і стояло кілька наметів, але сонце туди майже не попадає і дуже сиро. Підніматися на гору зараз не хотілось, бо вже була друга половина дня. І ми вирішили спуститись до форелевого господарства і там заночувати, щоб завтра з новими силами покоряти Говерлу.

Напроти форелевого господарства э майданчик для таких туристів як ми. В ту ніч було 3 намети. Ввечері ще стигли зловити та приготувати форельну.

День 12

Ворохта  (форельне господарство)

Тут застала нас непогода. Це був найконтрастніший день відпустки, то дощ, який ллє, як з відра, то сонце, що роздягались до купальників.

Ранок почався з дощу, який затягнувся ще з ночі. Дощ то припинявся, то знов припускався.  Все ніяк не могли вирішити, чи йти, чи залишатись тут до завтра. І близько 12 години вирішили остаточно, що цей день проведемо тут.

Це день був відпочинку, в плані, що ходити не потрібно. Ми пили чай, вишивали, читали, палили вогнище, до нас приходили три корови та кінь.

Препади температури вражаючі. Дощ - дуже холодно, сонце – пече дуже. Напевно це так було від знаходження на висоті 950 м.

День 13

Ворохта  (форельне господарство) – Яремче – Тернопіль – Київ

Цей день у нас не задався з ночі.  Малі вночі стало погано і так тривало до ранку і вранці теж. Вона стала дуже ослаблена, тому було прийнято рішення їхати в Київ, а по дорозі в лікарню.

В 11.00, 1272 км виїзд. Тут, в Ворохт,і знайшли лікарню. Дуже приємна лікарка нас проконсультувала, ще й запропонувала здати аналізи.

Купили ліки, виконуючи рекомендації, вирушили в дорогу. В 13.20, 1320 км були в Яремчі. Знову заскочили на базар – докупили чай. Мала стала себе почувати набагато краще, трохи повеселішала і ми заїхали в піцерію в Тернополі. Швидко перекусили і в дорогу, 18.30.  І малу знову понесло, знов часті зупинку і т.д. і так ми їхали до самого Києва.

Прихали близько 12 год., 1930  км.  В цілому дуже все сподобалось, вражень маса, особливо від краєвидів. Трохи не дуже фортонуло з погодою, в деякі дні вдягали і куртки, а це був липень.

Все одно Карпати - це бомба. Залишилось дуже багато місць, де ми не побували, так що ще обов’язково повернемось.

А наступний рік нас чекає море. 

Добавьте в Twitter Добавьте в Facebook Добавьте в Вконтакте Добавьте в Одноклассники Добавьте в Мой Мир Добавьте в Livejournal Добавьте в Google Buzz
рейтинг: 6
голосов: 3
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ
В Крым через Грузию (17 дней, 6000 км)
Відчути Бушу (1 день, 80 км)

ОТЗЫВЫ