Область

Район

Населенный пункт  
 
СПИСОК
 
 
НА КАРТЕ
 
Добавить в маршрут
Очистить поля
МОЙ МАРШРУТ
Маршрут не задан.
(Вы можете добавить в маршрут любой населенный пункт или объект каталога нажав на линк "Добавить в маршрут")
 

ОТЧЕТ О ПОЕЗДКЕ НА АВТОМОБИЛЕ

Греція 2015
Греція 2015
Луцьк (Україна) – ущелина Біказ (Румунія) - Фегераш (Румунія) – Софія (Болгарія) – Парга (Греція) – Нідрі (Греція) – Метеори (Греція) – Метаморфозі (Греція) – Бухарест (Румунія) – Луцьк (Україна)
Добавлен: 14 октября 2015 г.
Просмотров: 17130
Автор: kvita24
Продолжительность: 14 дней
Пробег: 4505 км.
Посмотреть маршрут Добавить в избранное
  Печатать
 
рейтинг: 9.9
голосов: 8
4  
Отзывы

ПУТЕШЕСТВИЕ СОСТОЯЛОСЬ НА АВТОМОБИЛЕ:
Toyota Camry
Марка: Toyota Camry
Отзыв об автомобиле: Дуже зручний і комфортний автомобіль.

Пройшов рік з минулорічної поїздки в Хорватію. Вірус автомобільних подорожей повністю охопив нас. Цілий рік ми мріяли про нову відпустку. Безліч думок про те, що не час для відпочинку, що недостатньо фінансів, що новий необкатаний автомобіль і т.д.  А з іншого боку кардинальні зміни в житті. І ми вирішили – їдемо. Найбільше приваблювала Греція. Обов’язковим пунктом було проїхати по відомій румунській трасі Трансфагараш, порівняти два моря: Іонічне та Егейське, побачити ущелину Біказ в Румунії та Вікос в Греції, пройти по гірській річці Ахерон, відвідати острівну Грецію, величні Метеори, вулкани в Румунії. Поїздка обіцяла бути насиченою. Нам хотілось поєднати активний відпочинок і лінивий пляжний відпочинок. Хотілось моря, гір і нових вражень.  

20.06.2015р.

Прокинулись в 4.00 ранку. Годину снідали, одягались і в 5.00 ранку виїхали з двору. По дорозі на Чернівці зупинки на заправку і каву і в 11.15 приїхали на кордон Порубне – Siret (Румунія). Кордон пройшли відносно швидко, за 1 год. 15 хв. плюс 15-20 хв потратили на duty free. Зразу за переходом перша заправка, де треба купити румунську віньєтку. Обмінників на кордоні ми не побачили. Планували купувати віньєтку за євро. На заправці цінник на віньєтки – 7 днів – 13,33 лей або 3 євро, на місяць 7 євро. Вирішили купувати на тиждень. Дуже непривітній працівниці заправки даємо 3 євро, а вона каже, що на 7 днів 5 євро. Ми не скупі, але просто так наглій тьотці дарувати 2 євро не планували. Повернулись на кордон знайти обмінник. Їх там немає, але є кафе, де сидять люди, які готові здійснити валютообмінну операцію, як потім виявилось по непоганому курсу (1 євро – 4,44 лея). Повернулись на заправку, і купили віньєтку за 13,33 лей. Далі в планах у нас була ущелина Біказ. Від кордону 180 км. Дороги в Румунії непогані, але просто біда з інформативністю на дорогах. Знаків про найближчі населені пункти немає заправок мало і невідомо коли наступна. Самі поїздка по Румунії нагадує Польщу – постійно їдеш через населені пункти. Майже відразу після перетину кордону почався дощ, який то втихав то переходив в зливу. Дощ в наші плани зовсім не входив, бо їздити по горах в дощ - ще те задоволення. Сумнівались, але понадіялись на удачу і таки поїхали на Біказ. Що сказати? Вражає. 

Дуже гарно. Хоча в таку погоду гори і непривітні. Погуляли, пообідали домашніми бутербродами і вирушили далі до міста Фагараш, від якого починається відома траса 7G Трансфагараш. Розпогодилось. Їхали гарною гірською дорогою. Краєвиди зачаровують.

А далі ми  почали блукати. Так і не зрозуміла я чи то навігатор вибрав нам такий шлях, чи іншої дороги немає, але їздили ми такими селами і дорогами, де люди автомобілів і не бачили, здається. Цигани, корови, погані дороги. 180 км ми їхали 4,5 год. Готель не був заброньований. А по дорозі жодних ознак цивілізації. За 10-15 км до Фагараша стало зовсім темно. З’явились готелі, але усі номери заняті. Поїздили хвилин 40 по місту, або немає місць, або просто закрито і жодних ознак життя. Уже думали, що будемо вперше ночувати в автомобілі, але випадково на заправці побачили вивіску пансіону (Pensiune). Вільні кімнати були. Так собі умови, звичайно, але вирішили зупинятись в будь-якому разі.  І за 100 лей о 22.30 ми отримали нарешті відпочинок.

Пробіг – 748 км.

21.06.2015.

Прокинулись о 7 ранку. Так собі виспались. Ліжка поломані, скочуєшся на бік. Поснідали домашніми запасами на загальній кухні. І в 8 ранку виїхали на дорогу мрій Трансфагараш. В 8.55 заїхали на Трансфагараш, початок в містечку Car?i?oara. Моросить дощ, туман. Але від цього тільки ще гарніше і величніше. 

Просто їхати неможливо. Практично на кожному повороті відкривається новий краєвид, який ну дуже хочеться сфотографувати. Хоча в інетернеті безліч фотографій, і кращі ніж мої, але втриматись просто неможливо.

Дорога йде зигзагами круто вверх, температура повітря падає. На обочинах з’являється сніг. Температура 8 градусів тепла. І це при тому, що на під’їзді до дороги температура була +25 градусів.

Але навколишня краса і гордість за себе, що ти це зробив, ти зараз тут і це все бачиш затьмарює холод і непогоду. 

Далі перевал і дорога вниз. 

Почався спуск. Довго, дуууууже багато поворотів. Уже просто надоїло. Могло б підтошнювати, але ми крепкі. Знову почав йти дощ. Приїхали на плотину озера Відрау. Слів немає, щоб це описати. Неможливо уявити як це було створено. На перевалі автомобілів і людей було небагато. Ну або їх не не помічаєш, бо весь захоплений дорогою і горами. А тут уже стояь туристичні автобуси і багато туристів. Але ми гуляємо недовго, бо дощ все сильніший.

Їдемо далі. Кінець траси 7G в м.Curtea de Arges, 120 км. Цей шлях із зупинками ми подолали за 3 години. А далі гарні румунські дороги. Дощ не вщухав. Але настрій прекрасний від побаченого і пережитого. Крім того, всю дорогу слухали аудіокнижку Кузьми Скрябіна «Я, Паштєт і армія». Дуже смішно.

В 16.40 приїхали на кордон з Болгарією (Калафат – Відин). 20 хв на кордоні. В одній будці митники обох країн ставлять штампи. Наступна будка – плата за міст 6 євро або 27 лей. І ще одна будка – болгарська віньєтка 5 євро або 10 левів. Все в одному місці, дуже зручно. Приїхали в нову для себе країну, і тут уже зовсім нова погода. Сонце і тепло.

 

Ще 260 км прекрасних доріг і ми в Софії. 9 вечора, готель знову не заброньований. Взагалі ми планували доїхати до м. Дупница (милозвучна назва) і заночувати тут, так як звідси близько знаходиться, на думку багатьох, одне з найгарніших місць Болгарії – Рильські озера. Але оцінивши реально свої сили, врахувавши, що готель там теж не заброньований, вирішили ночувати в Софії. Виручив KFС, де вільний wi-fi. Швидко забронювали готель ATM Center Hotel зі сніданком і парковкою за 23 євро. І в 22.00 уже вечеряли в номері і спілкувались з рідними по скайпу.

Готель сподобався. Хоч і  не новий, потребує ремонту, але номер величезний, ліжка зручні, постіль і рушники чисті, холодильник, інтернет, а на одну ніч більше нічого не потрібно.

Пробіг за день – 655 км.

22.06.2015.

Зранку сніданок. Вибір невеликий, але ситно і смачно. В 8.00 ранку виїхали. Ми не мали часу погуляти, але те, що побачили з автомобіля дуже сподобалось. Захотілось приїхати в Софію і познайомитись з містом. Попали в пробку в центрі. Тих 17 км по Софії їхали 55 хв. Далі на автобан на Грецію. 190 км дороги, зупинки на заправку газом (в Болгарії газ 0,5 євро, а в Греції – 0,7) і на супермаркет Кауфланд, бо і продукти тут дешевші. В 12,35 ми на кордрні (Kulata – Promachonas). Болгарська прикордонниця забрала паспорти, через 5 хв. грецький прикордонник їх віддав. І все. Так швидко ми кордон ще ніколи не перетинали. Далі автобан до Салонніки. На сьогодні були плани заїхати в Едессу, подивитись на водопад, і заночувати в Монодендрі, погулявши по ущелині Вікос. Але на вулиці +29, водопадів ми бачили достатньо, горами за ці два дні теж натішились, та й дуже вже хотілось моря. Тому вирішили змінити першопочатковий план і їхати в Паргу на Іонічне море. На першій же газовій заправці перед самими Салонніками ловимо wi-fi і бронюємо апартаменти в Парзі Valtos Ionion за 30 євро/доба на 3 дні (їх придивились ще в Україні, але не бронювали). Ще 435 км дороги і в 18.00 год. ми в номері. 

Досить непогано. Є басейн. Немає власної парковки, тому автомобіль поставили вздовж дороги навпроти приміщення, але так в Парзі в основному паркуються всі.

Відразу купатись і тоді гуляти. Місцевісь дуже гориста, тому до моря ніби близько, з номеру видно, але по дорозі до пляжу десь метрів 400-500. І якщо до моря йти вниз, то назад підійматись круто вгору. Мінус в тому, що тротуарів немає, багато мопедів і автомобілів пролітає поруч. Але море просто казка. Потім пішли в місто. Пройшлись по набережній. Знайшли таверну Bacchos. Таверна дуже цікава, колоритна і, напевно, одне з найпопулярніших місць. Смачно, але ціни ресторанні, а почуваєш себе як в закладах швидкої кухні. Просто конвеєр. Усі столики заняті. Коли ти підходиш, просять зачекати і пропонують безкоштовно в одноразових стаканчиках біле вино жінкам і пиво чоловікам. Поки ми дочекались своєї черги, то випили дві порції аперитиву. Як тільки звільнився столик, по черзі запрошують гостей, що очікують.  Ніби все продумано, але не давало розлабитись відчуття, що ти сидиш, а там черга людей, які чекають, щоб ти пошвидше пішов. Обслуговують швидко. В наш перший вечір в Греції, дивлячись на цих офіціантів, я засумнівалась в загальноприйнятій думці, що греки повільні і ліниві.

За 23 євро об’їлись і пішли майже вертикально вгору додому по нічному місту.

Ще посиділи на балкончику в апартаментах і щасливі пішли спати.

Пробіг – 655 км.

23.06.2015.

Цілий день провели на пляжі Valtos. Дуже-дуже-дуже гарно! Пляж дрібна галька. Є від готелів парасольки та лежаки за 6-7 євро за день і досить багато вільного місця, де можна розмістись зі своїми рушниками і парасольками. Море просто неймовірне. Чисте-чисте і тепле-тепле. Колір описати неможливо. Не можна налюбуватись на оточуючу красу. Людей ніби і багато, але пляж достатньо великий, тому немає відчуття масси народу.

До вечора були на пляжі. Потім повернулись в номер, повечеряли і знову пішли гуляти в Паргу. Шукали супермаркети, щоб поповнити продуктові запаси, і просто милувались красою навколо. 

Є багато магазинів, ринок. Знайшли невеликий Керфур експрес. Там купили продукти і по набережній пішли до себе. 

Гуляли до ночі. Ще трошки інтернету, скайп з рідними і спати.

24.06.2015.

Сьогодні планувався насичений день і таким він і вийшов. Для мене це найкращий день за всю нашу подорож. Зранку поснідали, зібрались і поїхали на сусідній пляж Lichnos. Це десь 4 км від Парги. Є вказівник з дороги, промахнутись неможливо. Біля пляжу одноіменний кемпінг. Парковка безкоштовна.  Пляж просто мрія! Вода, здається, ще прозоріша ніж на пляжі Valtos, якщо це можливо, але здалась холоднішою. Навколо оливкові дерева.

Побули на пляжі десь до 12 год і поїхали шукати річку Ахерон.

Ця прогулянка по гірській річці в ущелині стала найяскравішим враженням з усієї попдорожі. Побачила фото в якомусь звіті про відпочинок у Греції і це стало моєю мрією. Інформації в інтернеті дуже мало. Точних координат куди їхати не було. Знала тільки, що маршрут починається в селищі Gliki. Уже в самому селищі з’явились вказівники на рафтинг по Ахерону. Туди ми і поїхали і не помилились. Велика територія, безкоштовна парковка. Відразу пропонують рафтинг, покататись на конях. Тут же і починається пішохідний маршрут проти течії річки. Найкраще йти відразу в купальниках, з собою взяти герметичну ємність для фотоапарату та ключів від авто, обов’язково взуття, так як дно кам'янисте. Усі документи залишили в автомобілі. Ми мали рюкзак, надувні подушки, на собі одяг. Декілька метрів йдеш по стежці і виходиш до річки. Людей не дуже багато. Бачила сім’ї з дітьми 3-5 років. Вода дуже холодна. Спочатку аж ноги зводить, потім звикаєш,борешся з течією, стає жарко. 

На початку маршруту мілко, води по кісточки. Далі є глибші місця, і по коліно і по пояс. Трапляються острівки суші, можна вийти погріти ноги. Глибину відразу здалеку видно по кольору води. З гір б’ють джерела, вода біля них просто льодяна.

Через декілька хвилин забуваєш про холодну воду, про боротьбу з течією, а просто захоплюєшся красою навколо. Річка вигинається, за кожним поворотом все гарніше і гарніше. 

Дійшли до першого глибокого місця. Далі тільки пливти. Тут багато туристів повертаються назад. Пропливти треба зовсім небагато, метрів 6-8. Але течія така, що це завдання не є простим ні для кого. Як тільки замешкався хоч на півсекунди, уже течія відносить тебе назад. Тут ми пошкодували, що взяли з собою речі. Вигребти однією рукою, не намочивши рюкзак – нереально.  Вирішили скласти одяг в рюкзак і залишити тут же на горі. Ключі від авто і фотоапарат поклали на голову під кепку і так перепливали. Я з першого разу перепливти не змогла. Повернулась, відпочила і тоді уже вийшло. Таких як я багато. Сили не вистачає, каміння слизьке, неможливо зачепитись і втриматись. Дуже цікаво! Такий адреналін! А далі знову мілко. Гори відступили далі. Посиділи на камінні, відпочили, і пішли вперед. 

Потім було ще два місця, які терба було перепливати. Течія в деяких місцях така, що неможливо зупинитись, вода несе далі. До кінця маршруту ми не дійшли. Читала, що потім виходиш біля таверни, і повертатись можна знову по воді, або по суші, але це далеко.

Ми повертались річкою. Назад йти за течією значно легше. Забрали по дорозі свій рюкзак з речами. 

Замерзлі і щасливі повернулись до автомобіля. Ми пройшли по річці десь 1,5 км, прогулянка зайняла рівно 2 год.часу. Поїхали назад в Паргу. Ще сходили на свій пляж, погрілись на сонці, покупались. Поки дійшли до своїх апартаментів стало знову жарко, тому вирішили подивись на басейн, який є  в готелі. Супер! 

Такий день вирішили завершити вечерею в кафе зі смачною грецькою кухнею. Пройшлись трохи вглиб від набережної і знайшли прекрасне кафе Petros, з дуже адекватними цінами. Спробували мусаку і кальмари. Запивали домашнім вином. Дуже-дуже смачно!

Тепер мусаку готую вдома, це стало нашою улюбленою стравою. Знову переїлись, і пішли прогулюючись в готель. Але ж не все так просто. Йшли назад по набережній, а там проводилось щось схоже на фестиваль їжі. Багато виїздних лотків з напоями та стравами. Дегустація усього безкоштовна. Просто безліч людей, музика грає, прекрасна весела атмосфера. Ще не раз ми випили і закусили поки дійшли до свого готелю.

Дуже насичений, активний і, взагалі, один з найкращих днів за усю відпустку.

Пробіг за день – 61,5 км.

25.06. 2015р.

Сьогодні ми залишаємо Паргу і їдемо на острів Лефкас. Прокинулись, поснідали, зібрали усі речі. Але так як переїзд невеликий, всього 100 км, то вирішили покупатись на прощання.  Пішли на пляж Valtos. Покупались, обсохли, по традиції кинули в море монетку. Хоча ми і не прощаємось з Іонічним морем в цій поїздці, але дуже нам сподобалась Парга, і сюди точно захочеться приїхати ще раз. Повернулись в апартаменти, ще поплавали в басейні. Розрахувались з господарем (90 євро за 3 ночі) і поїхали на Лефкас. Газ на материку дешевший ніж на острові тому відразу заправились. Недовгий переїзд, 1,5 км тунелю під водою за 3 євро і от ми на острові. Тут ми будемо 2 дні. Наша мета екскурсія на теплоході на цілий день. Готель Summer bed hotel новий, на Вooking жодного відгуку про нього. Ризикнули, забронювали апартаменти ще звечора. Приїхали в м. Nidri, забили в навігатор координати готеля, але не знайшли. Питали і на заправці, і в інших готелях – усі перший раз чують таку назву. Працівниця одного з готелів подзвонила по номеру, який вказаний на Вooking, і господар сказав, що приїде нас забере. Чекали його недовго. Всього на пошуки готелю витратили десь годину часу. Виявилось, що координати правильні, просто готель ще фактично не відкрився, йде ремонт, готові лише декілька номерів. Немає вивіски та інтернету. Вивіску обіцяв власний на наступний день, а wi-fi ввечері (інтернет пізно ввечері появився, а вивиску за два дні так і не повісили). Ми були першими гостями готелю. Десь ввечері зайняли ще один номер. 35 євро за номер в будинку, де робиться ремонт, явно задорого, але в номері все новеньке: посуд, постіль, рушники, електрична плита, холодильник. 

Поселились і пішли купувати квитки на наступний день на корабельну екскурсію. Усі прогулянки на  острові відправляються з  Nidri, тому ми і поселились тут. Порт від готелю нашого близько. Купили 2 квитки на наступний день по 20 євро з людини з обідом на Macedonia Palace. Далі хотіли піти на пляж і на водопад, який знаходиться біля міста. До пляжу метрів 500, але після Валтоса і Ліхноса це і пляжем не назвеш. Море трохи брудне, пляж теж.  Але покупались і пішли шукати водопад. Координати, які я знайшла в інтернеті неправильні (це трохи більше ніж півдороги до водопаду). З центру Nidri  до водопаду далеко, десь 4 -4,5 км. Не знаю, ніби і гарно, але якщо йти пішки то не варто. Хоча в Nidri все одно немає що робити. Людей не дуже багато. В основному молодь. Дійшли до кафе та стоянки (сюди можна було доїхати на авто), далі йти в гору. 

Вода холоднюща. І взагалі, якщо в місті спека, то біля водопаду дуже свіжо, зовсім не жарко. Дійшли назад до стоянки і там попросили туристів на авто із Болгарії, щоб нас підвезли до Nidri – жодних проблем. Ще прогулялись по місту, фактично це дві вулиці вздовж моря. Безліч магазинів і кафе. Ціни приблизно такі ж як і в Парзі. Купили продуктів, повечеряли в номері і спати. Розчарування, а не місто. Просто відпочивати нізащо сюди б не приїхали. Невелике місто, порт, море брудне, пляж жахливий.

Пробіг за день – 105,5 км.

26.06.2015р.

Початок екскурсії в 9.45. В квитках вказано прибути в 9.15. Ми жили дуже близько, тому без запізнень були на місці. Поблизу Macedonia Palace стояли ще два теплоходи, наші маршрути частково збігались. Людей уже було багато. Усі займали місця в тіні, бо в 9.00 ранку уже неймовірно жарко. Ми знайшли вільні місця на третій палубі під накриттям. На сонці стояли крісла та шезлонги. Відпливали з запізненням, десь в 10.05. Як тільки почали відпливати стало холодно, бо швидкість пристойна і відповідно сильний вітер. Люди до цього виявились не готові, ми теж. Обов’язково треба мати з собою тепліший одяг. Усі повитягали рушники, на яких планували загоряти і понакривались. Але все це дрібниці в порівнянні з краєвидами. Дивного кольору море, бухти, скелясті береги. 

Хвилин через 40 морської прогулянки на горизонті з’явився пляж Порто Кацикі (Porto Katsiki)– наша перша зупинка. 

 

Пляж – просто казка. Далі 45 хвилин суцільного кайфу. Море чисте, прохолодне. Великі хвилі. Пляж – дуже дрібна галька. Від гори пляж наполовину в тіні. Тому хочеш грійся на сонці, хочеш в тіні. З корабля можна було пострибати в море, в хвилі. Відразу вишикувалась чоловіча черга пострибати. Але сміливості хватило не усім. Коротше кажучи – трошки пляжного відпочинку в неймовірному місці. 

Як тільки всі зайшли на корабель – почали роздавати обід, який входив у вартість.  Сувлаки, салат (огірки, помідори, цибуля) і хліб.  

Досить смачно і ситно. За 2 євро можна було докупити порцію картоплі фрі. Також за додаткову плату вибір напоїв. Ми нічого не купували. Вино та воду мали з собою. А їсти нам було достатньо. Поки обідали допливли до острову Кефалонія. Зупинка 1 год. Погуляли по набережній. Поїли смачнющого морозива (5 євро за 3 шарики різних смаків з величезною кількістю фісташок (1,85 євро за 100 гр)). Тут вперше в Греції побачили в воді морських їжаків. 

Далі ще одна зупинка на пляжі острова Ітака. Знову покупались, позагоряли. 

Потім була печера, приватні острови грецького міліардера Онасіса. Купались біля них, але подалі від берега, бо це приватна власність.

 

Десь біля 19 год. повернулись в порт Нідрі дуже задоволені. Ввечері зібрали речі, щоб зранку не тратити час. Повечеряли в кафе на набережній (сир фета запечений, мідії в клярі і пиво). Погуляли по місту, кинули монетку, з надією обов’язково ще приїхати відпочивати на Іонічне море і пішли спати. Завтра ми їдемо в центр Греції, дивитись на Метеори.

27.06.2015р.

Виїхали з Нідрі в 8.50, хоча планували значно раніше. Довго чекали господаря готелю, щоб розрахуватись. Допомогла працівниця сусіднього магазину, яка йому подзвонила на наше прохання і він приїхав. За те, що ми були його першими гостями зробив нам знижку 5 євро за добу (60 євро за 2 ночі). В м.Лефкада заїхали в супермаркет Керфур, купили продукти. Знову за 1,5 км тунелю заплатили 3 євро і от ми на материку. Проїхати сьогодні нам треба десь 235 км. Зразу, як виїхали з острова заправились найдешевшим, з тих що бачили в Греції, газом, по 0,669 євро. Біля Метеор два містечка Кастракі і Каламбака. Ми нічого не бронювали, вирішили шукати на місці. Але не врахували той факт, що це була субота і  місця проживання зникали просто на очах. Подивились один номер, 30 євро зі сніданком без виду на Метеори. Засумнівались, вирішили подивитись ще щось. Коли повернулись, уже усі номери були заняті. І так було декілька разів. Дуже багато апартаментів було заброньовано попередньо.  В результаті поселились в готель Zozas, 35 євро зі сніданком і парковкою, без виду на Метеори. 

Не дуже сподобався нам цей готель. Дуже душно в номері, спати було неможливо. Крім того, це була найдорожча ночівля за усю поїздку. Хоча розміщення готелю зручне, хороший сніданок, уважний персонал. Відразу при поселенні на рецепції дали карту Метеор, відмітили наш готель, щоб зручно було орієнтуватись. Вирішили подивитись 4 монастирі (Ніколаса, Русану, Варлаама і Великі Метеори) та два оглядові майданчики. Описувати Метеори неможливо. Це обов’язково треба побачити. Краса нереальна і місце якесь просто містичне. Не хочеться ні говорити, ні фотографувати, навіть дихати незручно – не хочеться порушувати цю ідилію. Відстані між монастирями ніби і не дуже великі, але без авто було б дуже важко. Біля кожного монастиря парковка. Є інформація про монастир, назва, часи роботи і т.д.  Далі вгору по сходах. Важко, але побачене однозначно того варте. 

  

В інтернеті стільки прекрасних фотографій Метеор, що викладати свої, якось соромно. І взагалі, переглядаючи вдома фото таких місць вкотре переконуєшся, що насправді фотографії не передають і тисячної долі тієї краси, яка є насправді. Але все одно фотографуєш в надії відкласти в пам’яті ці прекрасні миті життя.

Єдиним мінусом відвідування монастирів була величезна кількість російських туристів. Я стільки росіян в своєму житті бачила тільки колись в Криму на відпочинку. Ведуть себе жахливо, голосно говорять, курять на території монастирів. Просто за перших 7 днів подорожі в Парзі і на Лефкасі я один раз тільки почула знайому польську мову, а так в основному німці, італійці і греки, а тут враження, що в московську область приїхали.

Повернулись в готель, переодягнулись і пішли шукати таверну для вечері. Оскільки містечко дуже маленьке, то вибір невеликий. Вибрали сімейну таверну-гриль дуже близько до нашого готелю. Замовили кальмари, грецький салат і сувлаки. З сувлаками смішно вийшло: в основному ціна на сувлаки в Греції 6-10 євро (два шомпура м’яса, картопля фрі і овочі), а тут ціна в меню 1,80 євро. Офіціант питає скільки кусочків один чи два. Ми, думаючи, що за таку ціну буде тільки один кусочок м’яса замовляємо два кусочки. В результаті приносять нам тих же два шомпура м’яса, гору картоплі фрі, але без овочів – і це за 3,6 євро, а не за 6-10. За всю вечерю заплатили 18 євро. Знову переїлись. В Греції поїсти трошки – нереально. 

 

Тільки тут і в таверні м. Nidri в рахунок додали 1 євро. За що ми так і не зрозуміли. Ще здивувало те, що в жодній таверні не знайшли страв з риби, тільки кальмари. Офіціант посміявся, що до моря звідси далеко, тому тільки м’ясо та овочі. Але все одно дивно, вся країна омивається морями, а риби немає. Повернулись в готель і спати. Завтра знову на море. Тепер уже Егейське.

Пробіг за день – 252,3 км

28.06.2015р.

Прокинулись рано, поснідали і поїхали на Сітонію. Вирішили не їхати на південь півострова, а зупинитись в маленькому містечку Metamorfosi, на самому початку Сітонії. Знову пошуки житла. Отут ми побачили підтвердження того, що греки ліниві. Дуже мало вивісок про здачу апартаментів, неможливо було зрозуміти чи є вільні номери, чи взагалі здаються вони, чи це просто житловий будинок. Бачимо по типовій побудові, що, напевно, ці апартаменти здаються. Підходимо, заглядаємо, але усе закрито. На другому поверсі на балконі обідає сім’я. А це було десь якраз з 13 до 14 год. Вони бачать нас, що ми шукаємо, але нуль реакції. Вирішуємо у них запитати де знайти господаря та чи є вільні номери. Коли ми до них заговорили, виявилось, що це і є власники будинку. Апартаменти вільні є і вони нам їх покажуть. І так було декілька разів. Поки самі не зачепили власників, вони і не думали пропонувати свої послуги. І це при тому, що досить багато номерів вільних (жалюзі на вікнах закриті, стіл і стільці на балконі складені). Витратили десь годину на пошуки і поселились в дуже непоганих апартаментах за 30 євро. Оплатили відразу за 5 днів. Близько до пляжу.  В номері повноцінна електроплита (4 камфорки та духовка), кавоварка, електрочайний, великий холодильник, увесь необхідний посуд. Крім того, кава, цукор, сіль, олія, паперові рушники. У ванній кімнаті декілька гелів для душу, шампуні і таке інше. 

Мінус – відсутність інтернету. Правда господар дав нам пароль сусіднього готелю, але wi-fi був з перебоями. І ще тут потрібно було самим прибирати. Не те, щоб нам важко було винести сміття, просто вперше таке побачили. Автомобіль ставили просто на вулиці.

Саме містечко ну дуже вже маленьке. Чотири коротких вулиці, 5 кафе, скверик над пляжем, декілька магазинів, от і все.

Поселились і відразу купатись уже в Егейському морі. Перше враження – розчарування. Мілко, на дні багато порослого каміння, ставати ногами неприємно. Самі пляжі недоглянуті, дрібна-дрібна галька, а на ній участки крупного каміння, більше схоже на будівельне сміття.

 

Хоча вода чиста, прозора. 

Наш господар апартаментів сказав нам потім, що пляж тут не дуже і треба їхати відпочивати на інші пляжі півострова (власне саме цим і займаються усі автотуристи Сітонії: десь поселяються, а відпочивати їздять на різні пляжі, яких тут безліч), а місцевий пляж трошки кращий лівіше від центру Metamorfosi.

Ввечері пішли гуляти. Дивне відчуття, що ми не в Греції на морі, а на рідномі волинському озері Світязь. Так само мілко, прозора вода, сосни, комарі (на усіх вікнах москитні сітки). Можливо тому нас Сітонія і не вразила, бо від подорожей чекаєш чогось зовсім іншого, ніж ти звик бачити.

Читали, що за продуктами найкраще їхати в Lidl, який знаходиться в сусідньому місті Nikiti. Поїхали, знайшли, автомобілів на парковці безліч, декілька з українськими номерами бачили. Закупились. Ціни, як і всюди в Європі, на щось дорожчі, на щось дешевші. Хліб, яйця, алкоголь – значно дорожче, ніж у нас. М’ясо, риба дешевші. Здивував невеликий вибір молочних продуктів. Ввечері витратили трохи часу на приготування їжі, щоб наступні дні тільки відпочивати.

Пробіг за день – 336 км.

29.06.2015р.

Повністю весь день провели на місцевому пляжі. Знайшли чистіше місце, гарне море без водоростей. Гуляли далеко по пляжу. 

Дуже гарно відпочили. Ввечері ще погуляли по місту. Виявили, що дуже адекватні ціни на фрукти і овочі. Значно кращі ніж в супермаркетах. Черешні 1,2 – 2,5 євро (різниці в смаку не помітили), персики – 1 євро, абликоси  - 1 євро.

30.06.2015р.

Вирішили поїхати по інших пляжахї.  В інтернеті знайшли відгуки про найкращі пляжі Сітонії. Вибрали три найближчі (Karidi, біля Vourvourou, Livrochio  біля  Ormos Panagias і Lagomandra за Nikiti). Єдине, що насторожувало – це погода. Дуже хмарно, гримить і навіть пахне грозою. Але ж ми на морі тому поїхали. Перший пляж - Karidi, біля Vourvourou. Парковка безкоштовна, недалеко від пляжу. Зустріли багато людей і машин, які бачили в Metamorfosi. На пляжі є кіоск, де продають хот-доги, морозиво та різні напої. Незвично, гарно. Але на фото в інтернеті виглядає краще ніж насправді. Біля самого берега плавають чорні смердючі водорослі,  полоса десь 30 - 40 см шириною. Але далі море чисте. 

 

Були тут десь 2 години. Поплавали, пофотографувались, поспостерігали за крабами і поїхали далі.

Пляж Livrochio. Сподобався нам більше ніж Karidi. Веливезний, дрібна галька, не дуже мілко. Тут ми навіть зловили сонце. 

Пляж Lagomandra.

Ми його не знайшли. Вірніше проскочили вказівник, побачили здалеку і вирішили не повертатись. Побачили зарослу стежку на пляж. Зупинились, вирішили пройтись і попали на дуже-дуже гарний пляж.  Тут провели ще десь 2 год. Людей майже не було, бо погода остаточно зіпсувалась, хоча дощу не було. Дуже хмарно і не жарко. Але ми купались. На жаль, фото не зробили.

Повернулись в Metamorfosi, там повно калюж, моросить дощ – така собі наша рідна волинська погода. Але ми в супермаркеті купили грецьки пироги, називаються піта (слойоне тісто з сиром та зеленню). Закинули їх в духовку, зробили грецький салат, і через 35 хв. мали чудову грецьку вечерю з грецьким вином Рецина. Вино дуже не сподобалось, смак специфічний, реально віддає цвіллю. А от пиріг смачний. Так що день видався дуже вдалим.

01.07.2015р.

Перше липня зустріло нас поганою погодою, дощем і холодом. 

Прогноз погоди теж не радував і ми почали думати їхати додому раніше, ніж планувалось. Але вирішили почекати до другої половини дня. А до того часу поїхати в Nikiti по супермаркетах, щоб купити додому подарунки собі та рідним (оливки, олію та сир для гріля). В результаті витратили півдня часу, море грошей, накупували усього що хотіли і навіть більше і повернулись. Дощ перестав, але небо затягнуте і прохолодно. Пообідали, помили автомобіль. І почало виглядати сонце. Під вечір взагалі розпогодилось, навіть покупались. Народ з радістю повиходив на пляж. А ми вирішили не змінювати планів і залишитись ще на дві ночі.

02.07.2015р.

Наш останній день на морі. Завтра зранечку вирушаємо додому. Погода така, як ми і замовляли. На небі ні хмаринки. І ми весь день провели на пляжі. Ввечері ще раз прогулялись по містечку. Купили фруктів на дорогу, кинули монетку в море, перед сном зібрали речі, запакували авто – і спати.

 

03.07.2015р.

Прокинулись рано. Поснідали, зробили бутербродів в дорогу і в 7.30 ранку виїхали додому. В 11.00 год. приїхали на кордон з Болгарією. Усі українські автомобілі зводять в сторону, а інші – їдуть без зупинок. Зустріли на кордоні сім’ю з Севастополя. Поговорили з ними, як їм живеться в Криму. Через 20 хв. паспорти у нас і ми в Болгарії. Відразу за кордоном закінчився газ, а до м.Кьрджали (десь 30 км)  заправок немає ніяких. Через 15 км від кордону я з жахом розумію, що ми забули купити вньєтку. Поки доїхали до першої заправки дуже знервувались. Заправились, але віньєток тут не продають. Сказали, що за 3-4  км на заправці OMV можна купити. Ще трошки нервів, знайшли заправку, купили віньєтку за 5 євро (розраховувались карткою) і вирушили на кордон з Румунією. Перед кордоном ще раз заправились до повного, бо в Румунії газ дорожчий. В 17.30 приїхали в Руссе на кордон. Заплатили за міст 2 євро. Міст ремонтують, пропускають в реверсному режимі,  по черзі кожну полосу. Нам повезло – якраз рухалась полоса в нашому напрямку – на виїзд з Болгарії. Після мосту власне кордон. Знову наші авто зводять в сторону, паспорти забирають. Тут уже усі свої: автомобіль з одеськими номерами, два із запорізьким, чернівецькими і ми. Відразу тут і купили віньєтку (4 євро). В 18.10 пройшли кордон і поїхали в Бухарест. Тут у нас ночівля в Studenr hotel. Готель знаходиться на об’їздній Бухареста, тому його і вибрали, щоб зранку в час-пік не блукати по столиці. Але знайти готель було дуже важко – на це ми потратили близько години. Їздили туди-сюди по вулиці, питали в перехожих, які показали нам ну дуже непримітний поворот – і там був наш  готель. Готель не раджу, навіть не фотографували. Страшний сморід у ванній кімнаті, контингент – робітники угорці, які весь вечір пили пиво в холі, дуже бідненький сніданок. 33 євро абсолютно немає за що платити. Поселились і поїхали шукати супермаркет, щоб купити щось на вечерю та додому на згадку румунського пива. Шинка, картопля фрі, помідори і пиво – гарне завершення довгого дня.

Пробіг за день – 730,9 км.

04.07.2015р.

На сніданок прийшли уже з речами, щоб відразу виїхати додому. В 7.30 виїхали. По Румунії їхати важко і довго, бо постійно їдеш через населені пункти. По автобану проїхали тільки 60 км. В 14.25 приїхали на кордон з Україною, в Порубне. 15 хв і ми в Україні! Ще в Румунії почала "моргати лампочка", інформуючи про наближення закінчення газу, але закінчився він як тільки ми перетнули кордон. І ми щасливі заправились за 7,80 грн./літр, а не за 0,6 євро. Додому ще майже 400 км, але це здається уже дуже близько. Як тільки приїхали в Україну, дуже захотілось нашого борщу. Тим більше, що вже була обідня пора. Перед Чернівцями побачили ресторан (не запам’ятала назву). Дуже гарно і смачно. За два борщі, салат, банош і водичку заплатили 160 грн. Ніби і немало, але в Греції в кафе так коштує тільки одне блюдо. Ми пораділи, що в нас ще поки дешевше жити і вирушили додому. Саундтреком дороги додому була пісня Лободи «Пора домой». В 21.10 припаркувались в рідному дворі.

Загальний кілометраж подорожі – 4505 км.

Всього потрачено – 1 031,4 євро

- житло – 415 євро

- газ – 272 євро

- віньєтки, платні дороги – 50 євро

- харчування – 103 євро

- кафе – 63,5 євро.

Деякі висновки:

-Дороги найбільше сподобались в Болгарії, інформативністю та тим, що найбільш доглянуті. В Румунії і Греції самі дороги дуже хороші, але знаки в кущах, часто просто не видно, розділова смуга заростає, та і брудно.

-Газові заправки – найкраще в Болгарії – дуже багато, в Румунії менше і нерівномірно, а в Греції небагато, але й не так критично, як багато пишуть. Ми за усю поїздку проїхали на бензині сумарно 64 км. Що незвично і незручно в Греції – це те, що заправки розміщені не на автобані, а потрібно з’їжджати по вказівниках. Якщо стоїть вказівник заправки і на ньому пише LPG, то значить на заправці є газ, якщо не пише цього, значить газу немає і не треба витрачати час.

-Інтернет  - бачила інформацію, що в Румунії та Болгарії вільний на заправках. Ми змогли зловити тільки на заправці Socar, але їх в Румунії дуже мало. На інших заправках або немає, або дуже слабкий.

-В Грецію однозначно хочеться повернутись. Але на західне узбережжя Греції, на Іонічне море. Тут нам сподобалось значно більше. Якщо так можна сказати, то західна Греція більш грецька. А Сітонія - теж гарно, але мало схожа на наше уявлення про Грецію. просто розкручений курорт. Хоча це тільки наше враження.

Не все, що було нами задумано здійснилось. Але в можливості змінювати і корегувати плани, в залежності від потреб і бажань, і є перевага автомобільних подорожей. Ми бачили море і гори, водопади і гірськи річки. Ми отримали безліч нових вражень, побачили багато надзвичайних краєвидів. І дуже хочеться вірити, що ще багато нових відкриттів попереду.

Добавьте в Twitter Добавьте в Facebook Добавьте в Вконтакте Добавьте в Одноклассники Добавьте в Мой Мир Добавьте в Livejournal Добавьте в Google Buzz
рейтинг: 9.9
голосов: 8
ИНФОРМАЦИЯ О СТРАНЕ

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ

ОТЗЫВЫ

 
 
Добавить отзыв

Пользователь
Отзывов: 20
 
19 октября 2015 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Дякую. На вулкани ми не заїжджали, на жаль. Планували заїхати по дорозі додому, але уже не вперше переконуюсь, що не варто щось планувати на зворотньому шляху, уже хочеться пошвидше бути вдома. Тим більше, що по Румунії важко їхати (довго і монотонно). Але Греція - це однозначно та країна, куди ми ще повернемось, та і Болгарію ми проскочили транзитом, тому надіюсь, що і вулкани по дорозі ми ще побачимо.
 

Пользователь
Отзывов: 20
 
19 октября 2015 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
В червні все таки ще не високий сезон, тому трошки нижчі ціни. І туристів ще не так багато. Ми зазвичай їздимо на море в другій половині червня, коли ужевсюди тепло, але ще не космічні ціни. А на Вікос обов"язково ще поїдемо. Уже зараз шкодуємо, що відклали це на колись. Дякую Вам.
 

Пользователь
Отзывов: 342
 
18 октября 2015 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
С удовольствием прочла Ваш отчёт. У нас Греция не состоялась этим летом, хотя планировалась. После Вашего рассказа подумалось, что, может, и хорошо, что не состоялась.В том смысле, что мы не вставляли в наш маршрут Ионическое море. Вот теперь я знаю точно, что на Ионическое море просто необходимо ехать, и ставить его под конец путешествия, на закуску! И река Ахелон очень впечатлила: ущелье Биказ на греческой реке. Теперь я тоже о ней начала немножко мечтать. smile3                                                                                                                             А что у вас с вулканами в Румынии? Вы их анонсировали, но ничего не написали. Заезжали?
 

Пользователь
Отзывов: 260
 
15 октября 2015 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Вразило, що такі  дешеві номери по 30 евро. Ми їздили в кінці серпня, таких цін не було.
На Вікос наступний раз заїдьте, глибина каньйона вражає.  Нам Ахерон теж сподобався, ми два рази ходили по річці, а дитину не можливо було на беріг загнати.
Для  тих хто вперше їде через  Порубне, на заправках ВОГ є обмінники валюти. За гривні можна купити румунськи леї.


КАЛЕНДАРЬ СОБЫТИЙ
Все события