Область

Район

Населенный пункт  
 
СПИСОК
 
 
НА КАРТЕ
 
Добавить в маршрут
Очистить поля
МОЙ МАРШРУТ
Маршрут не задан.
(Вы можете добавить в маршрут любой населенный пункт или объект каталога нажав на линк "Добавить в маршрут")
 

ОТЧЕТ О ПОЕЗДКЕ

Пріорка
Пріорка
На півночі Києва
Добавлен: 9 марта 2015 г.
Просмотров: 4075
Автор: WolK
Продолжительность: 1 день
Пробег: 5 км.
Посмотреть маршрут Добавить в избранное
  Печатать
 
рейтинг: 8.3
голосов: 6
26  
Отзывы

Волею долі склалося так, що сплинувши майже чверть сторіччя, змінюючи за цей час, окрім рукавичок, ще й помешкання та країни, повернувся я зрештою до рідних пенатів, до своєї малої батьківщини – Пріорки.

Мандруючи в часі, починаєш сприймати одні й ті ж самі картинки різним віковим світоглядом. Змінюються акценти, пробуджується жага дізнання своїх коренів, хочеться уявити, як виглядало і що відбувалось раніш на небайдужих тобі теренах.       

Колись давно, близько 1630 року, тут було засновано католицький монастир домініканського ордену, тут же знаходилась і резиденція його настоятеля, що мав титул пріора, а відтоді і нареклися ці землі, саме так, Пріоркою.

Спостерігаючи зі свого вікна, шматочок недоторканої київської природи, мимоволі, незалежно від пори року, налаштовуєшся на позитив, хочеться піти прогулятися та доторкнутися до історії, а вона в цих краях наявна.

На протилежному боці починається парк, доріжки якого ведуть до верхівки гірки Крістера.

У середині ХІХ сторіччя на схилі гори звів свій маєток садовод-любитель саксонець Вільгельм Крістер, чия діяльність перетворила Пріорку того часу на центр зразкового сільського господарства. Ним було створено розплідник плодових дерев та декоративних кущів, заснована київська агрошкола.

Ця спадщина закарбувалася в моїй пам’яті яблуневими садами та великим квітковим оранжерейним господарством, на місці яких виросло сучасне місто, по блюзнірському назване Парковим. 

 

Серед вікових дубів парку загубилася могила ботаніка, поросли чагарником окопи другої світової, звелися храми та відбулися спортивні змагання. Вони все бачили, вони все знають, вони стали могутніми, але залишились мовчазними.  

За гіркою Крістера розпочинається місцевість, яка має трохи дивну назву Кінь-Грусть.

Начебто у 1787 році, імператорка Єкатерина ІІ, гуляючи берегами місцевих ставків та знаходячись у піднесеному настрої, сказала своєму супутникові, знесиленому та з важкого бодуна, Потьомкіну: «Гриню! Кинь грусть. Подивись як все чудово навкруги!».

А воно і справді чудово. Клондайк рослинності та водоймищ в усі часи сприймався як місце для проведення чудового дозвілля. У 1844 році тут було створено платний парк відпочинку з атракціонами, прокатними човнами та майданчиками для грилю, який проіснував аж до часів жовтневого перевороту.

Кінь-Грусть, 1890. Фото: Past.kiev.ua

Деякі неофіційні джерела стверджують, що Пріорські висоти є найвищими точками Києва. Так це чи ні, важко сказати, зазначу тільки, що навіть на такий гірський, за назвою, район як Вітряні гори, тутешні маківки дивляться, в доброму розумінні, з висока.

В серпні 1859 року, в свій останній приїзд до Києва, на Пріорці оселився Тарас Григорович. Про вибір помешкання поет висловився так: «Йду я, йду та бачу – хатинка стоїть, чи то панська, чи то мужицька, біла-біла, наче сметана, та ще й садочком обросла, а у дворі сорочки розвішені, сушаться та рукавчиками машуть, немов кличуть мене до себе …». Хатинка збереглася й донині, і тепер тут знаходиться відділення музею Т.Г.Шевченка з назвою Хата на Пріорці.

В мережі гуляє інформація про найстаріший дуб Києва, під яким любив відпочивати та мріяти Шевченко, який, звісно ж, росте на Пріорці. Та ось тільки дуже складно його ідентифікувати. Напевно й не варто цього робити, бо багаті наші краї на цих велетнів, що їм і двісті і триста, а то і більше, років вже минуло. Тож впевнений, під якимось з них ділився Кобзар своїми думами з другом Сошенком.

Данина пам’яті митцеві закарбувалася в тутешніх назвах: площа та кінотеатр ім. Шевченка, вулиці: Кобзарська, Моринецька, Канівська …   

  

Згадувана хатинка затаїлася в іще одному пріорському парку – Березовий гай. У довоєнні роки тут розміщувався Подільський районний парк культури та відпочинку, а у період окупації, зі слів старожилів, жив німецький комендант Києва.

  

Ще одною історичною пам’яткою Пріорки є Свято-Покровський храм, зведений у 1906 році, розписи якого виконані українським художником Іваном Іжакевичем. Богослужіння в храмі за все його існування не проводилось лише з 38 по 41 роки минулого сторіччя. На сьогоднішній день він настільки скутий лещатами багатоповерхової архітектури та природного рельєфу, що не існує можливості розгледіти його у повний зріст, залишається тільки мружитись виблисками сонячних зайчиків на його золотих куполах. 

Свято-Покровський храм на Пріорці, 1880 р. Фото: Past.kiev.ua

Ну, а магнітним стрижнем, на якому вся історична спадщина Пріорки тримається, є вже згадувана, Вишгородська вулиця. Її назва говорить сама за себе – проходить вона колишнім шляхом, що з Х сторіччя з’єднував Стольний град з резиденцією княгині Ольги – Вишгородом.

Десятьма сторіччями пізніше, в ХХ сторіччі, в тому ж напрямку, тією ж вулицею на дачу колесив товариш Щербицький. А у ХХІ була модернізована паралельна її – Автозаводська, яка узяла на себе тягар транспортування володаря вертольоту, який їздив на таку ж таки «дачу».

Заходили вулицею німецькі загарбники у 1941 році, йшли колони на Прип’ять у 1986 році, безліч потопів пережила у сучасний період, а з 1960 року в нагороду отримала незмінний вісімнадцятий тролейбусний маршрут.

Вул. Вишгородська, 1941 р. Фото: Past.kiev.ua

Не дивлячись на всі негаразди, що випали на її долю, залишалась і залишається зеленою, квітучою та доброзичливою каштановою вулицею.

 

Простяглася Вишгородська від залізничного моста, за яким на Поділ уходить Кирилівська (Фрунзе), до площі Шевченка, від якої, в напрямку Пущі, милозвучно брязкаючи колісними парами чимчикує лісом невтомний трамвай.

На архівній фотці можна побачити який-то був диво-міст до руйнації під час бойових дій. 

Залізничний міст на Пріорці, 1941 р. Фото:Past.kiev.uaКінотеатр

Пам’ятками можна вважати дві загальноосвітні школи, що були зведені у 1937 році, та, вмонтований в «сталінку», кінотеатр «Кадр», який пережив важкі часи прокатом виключно індійського кіно.

Утопає в зелені схилів Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді, відомий старожилам як агробіостанція, вивчає проблеми їх старіння Інститут геронтології, діють, прикрашені ротондами, Інститут державного управління у сфері цивільного захисту та Інститут туризму, їдуть автомобілі на Макдрайв.

Ось така вона, маленька часточка мого міста, нашої країни. Тож, ласкаво просимо, завітайте в гості.

СЛАВА УКРАЇНІ!

Добавьте в Twitter Добавьте в Facebook Добавьте в Вконтакте Добавьте в Одноклассники Добавьте в Мой Мир Добавьте в Livejournal Добавьте в Google Buzz
рейтинг: 8.3
голосов: 6
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ

ОТЗЫВЫ

 
 
Добавить отзыв

Пользователь
Отзывов: 337
 
9 апреля 2015 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
To: step Ще раз красно дякую!
 

Пользователь
Отзывов: 38
 
9 апреля 2015 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Дякую за розповідь, це моя знайома шукає відгуки про центр. Ще залишаю запитання для всіх, хто може щось розповісти.

Я посилання на Ваш звіт дала на іншому ресурсі, як на кльову прогулянку містом. Ми з дитиною в свій час відгуляли Пріорку, коли лежали в лікарні поруч, і зараз так приємно було передивитися-згадати. Є така штука, що багато киян Львів і Одесу знають краще, ніж Київ. Такі звіти, як Ваш, і для киян цікаві, і для туриста зі стажем теж - коли Лаври-Софії пройдені, цікаво пройтись місцями не такими стопудово туристичними, але від того не менш насиченими атмосферою міста.
 

Пользователь
Отзывов: 337
 
8 апреля 2015 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
To: step Дякую за відгук! Племінниця у позаминулому році відвідувала Центр. Щоправда не за напрямком еколого-натуралістичним. Вона відвідувала щось на кшталт групи розвитку дитячої творчості - ліпили з глини, вишивали бісером тощо. Знаю, що відбувалося це по вівторках та четвергах і коштувало 100 гривень на рік (виключно за матеріали). Ще знаю, що у них там є так званий "живой уголок", маленький, такий собі, зоопарчик. Ну, власне і все. Нажаль, більшою інформацією не володію.
 

Пользователь
Отзывов: 38
 
8 апреля 2015 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Дякую за цікаву прогулянку. А Ви (або хтось ще з місцевих) не могли розповісти про станцію юних натуралістів? Може, хтось ходив туди сам, чи дітки зараз ходять?
 

Пользователь
Отзывов: 337
 
14 марта 2015 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
To: oleynik Спасибо! Про голубятни, интересно - надо обратить внимание. Дом Кристера, судя по всему, совсем недавно просел? А в школу ходил на Минском массиве в 29-ю, хотя 16-я в пяти минутах. Приичина банальная, русскоязычного ребенка отдали в русскую школу, 16-я была украинская.
 

Пользователь
Отзывов: 128
 
14 марта 2015 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Возможно, Приорка один, а может единственный, из районов, в котором остались старые голубятни. На моей памяти их четыре. Мост хорош, даже не подозревал, что таким он был ранее. Фото символичное - немцы его разрушили, немцы (военнопленные) его и отстроили, но в другом виде. Жаль дом Кристера, не уберегли. Подобных мало осталось в Киеве, в основном в Пуще и те валятся. Хотел, когда он был еще с крышей, снять с него флюгер - такой маленький, металлический флажок с вырезанной датой - 187..., постеснялся, думал сохранят.
Ну а жили Вы напротив кинотеатра Шевченко и, по логике вещей, посещали 16-ю школу?
 

Пользователь
Отзывов: 337
 
10 марта 2015 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
To: Hermes А шо?! Мине будет интересно. Я уже карту Одессы изучил в контексте Чермушек!
 

Пользователь
Отзывов: 159
 
10 марта 2015 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Комсомол)))) Меня на Черемушках в Одессе... Прямо провокация написать о своем районе
 

Пользователь
Отзывов: 337
 
10 марта 2015 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
To: Hermes Спасибо! Будем любить, а главное хранить наши города.
P.S. Последние посты заставили задуматься, а чему я учился или что сдавал на Оболони. Так, блин, вспомнил - в комсомол принимали, хай йому грець!)))
 

Пользователь
Отзывов: 337
 
10 марта 2015 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
To: IV Да уж, процесс идет. Я уже и сам бурчу по тексту, там сад был, а тут домишка стоял.)))