Область

Район

Населенный пункт  
 
СПИСОК
 
 
НА КАРТЕ
 
Добавить в маршрут
Очистить поля
МОЙ МАРШРУТ
Маршрут не задан.
(Вы можете добавить в маршрут любой населенный пункт или объект каталога нажав на линк "Добавить в маршрут")
 

ОТЧЕТ О ПОЕЗДКЕ НА АВТОМОБИЛЕ

Материкова та острівна Греція в одному заїзді
Материкова та острівна Греція в одному заїзді
Львів - Парга - Лефкада - Львів
Добавлен: 7 мая 2014 г.
Просмотров: 5766
Автор: marizh
Продолжительность: 14 дней
Пробег: 4151 км.
Посмотреть маршрут Добавить в избранное
  Печатать
 
рейтинг: 9.2
голосов: 12
18  
Отзывы

ПУТЕШЕСТВИЕ СОСТОЯЛОСЬ НА АВТОМОБИЛЕ:
Peugeot 307
Марка: Peugeot 307
Тип и объем двигателя: 1,6
Средний расход топлива в поездке: 6.3 л/100км

Рік видався насиченим та продуктивним. Відповідно і відпочити захотілось так щоб ВАУ!).

Наша сім'я, котра поки що складається лише з двох осіб, не примхлива у своїх подорожах. Об’їздивши облюбовані українським туристом літні курорти Болгарії, Чорногорії, Єгипту, та материкової Греції (Халкідіки), почали думати куди податись. Особисто я – за щось НОВЕ, а мій чоловік, за – ПЕРЕВІРЕНЕ хороше. Добре нам було всюди (в Болгарії мені навіть руку і серце запропонували, що вже є не малим аргументом в користь цієї країни), але найнеймовірніші враження залишились від автомобільної подорожі в Грецію.

Цього року облизувались на різні напрямки. Хотілось і на Мальту, і в Португалію, і в Іспанію, і в Хорватію, і ще хтозна куди. Кудись-тудись, де ще не був, і щоб там було море - гарне і комфортне. Для мене найкомфортнішим морем є саме Егейське і Адріатичне: усе видно і велика-різна-страшна риба не плаває, як у Червоному.

Приглянувши ще у квітні Іспанію, Коста-Браву, оцінивши лоу-кости з Польщі, почала копати в тому напрямку. Копаючи вздовж, впоперек і по діагоналі найбільш симпатичним селом мені видалось Tossa de Mar. Але ціни ще весною не тішили, враховуючи, що я шукала на вересень. І хотілось щоб не готель, а якийсь приватний сектор, і щоб власник був місцевий, і вражень автентичних. Ні, ви не думайте, що всі свої захцянки я задовольняю на Букінгу. Шукаю я ґрунтовно: якщо їдемо в Грецію, то суто по грекомовних сайтах (дякую Google Translater ), якщо Іспанія - пошук на іспаньйолі. Пропозицій – багато, а щоб до душі прикипіло – нема(. І тут муж видає, а давай знову в Грецію, там точно добре, перевірено на особистому досвіді, так би мовити «от добра, добра не ищут». Я покривилась і пообіцяла пошукати (ми ж там уже були, а те що це лише материк, а самих островів у Греції близько 1400 штук, то таке, фйолки).

В тому місті і у тому часі Google search склався у пазл і ми для себе відкрили західне побережжя Греції – побережжя Іонічного моря. І якщо активні російськомовні (на жаль україномовних відгуків надто мало) пошуки у мережі видавали лише острови Корфу і Закінтос, про які чув практично кожний порядний турист, то англомовні пошуки – привідкрили занавіс туристичної Греції зовсім з іншої сторони. У ТОПі рейтингу було материкове містечко Парга (Parga) (всі хто дивився серіал «Величний вік - Роксолана», точного в курсі) та острів Левкада (він же Левкадос, він же Левкос – характер диференційований в залежності від побережжя). Сконцентрувавши свої пошукові зусиллі в цьому напрямку, було обрано саме його. А search пазл склався практично відразу: 5 днів живемо в Парзі, а 5 днів - на острові Левкада.

Чому саме Парга? Адже якщо подивитись на західне побережжя Греції, то воно дико цікаве, від Ігуменіци (Igoumenitsa) (величезного порту, який в першу чергу забезпечує водний доступ до цього раю саме італійцям) до Превези (Preveza) (місто з аеропортом, що протягом року виконує внутрішні авіаперевезення, а у літній період – знову ж таки лише з Італії). Але саме Парга є тією історичною перлиною західного побережжя Греції, та й усієї Європи. Вона входить у перелік екскурсійних маршрутів туристів, котрі проживають на модних островах Корфу (Керкіра) і Закінтосі. В архітектурі містечка переплелись турецько–грецьке протистояння, венеціанський вплив та Наполеонівське втручання, Британський протекторат та рука Російської імперії. В межах містечка розташована Венеціанська фортеця 14 ст., а на пагорбі у сусідньому селі за 7 км. - неймовірна фортеця Алі-Паши – Османського васала тих країв, котрий довго і нудно боровся за Паргу. Історія цього містечка і його мешканців вражає: при захоплені міста турками – люди емігрували з на о. Корфу забравши УСІ надбання, котрі можливо було забрати. Молодці греки! І лише у 1913 р. Парга повертається Греції. Лише 100 років вони є вільними греками у своєму вільному місті. Хоча, якщо порівнювати з нашою незалежністю, то звичайно це багато, але попри це тішишся за них неймовірно і щиро, як і за себе).

Чому вирішили поєднали Паргу з острівною частиною Греції? Тому що бути в тих краях і не побувати на островах – то великий гріх). Основним аргументом в користь Левкади було те, що його з’єднує з материком понтонний міст. Саме так, в минулому люди довго мордувались, чи це має бути острів, чи півострів, тому періодично розкопували канал і засипали. А нині вийшло щось середнє: коса від материка – понтонний міст – коса до острова. Тому, уникаючи паромів, можна на власних колесах потрапити в цей рай на землі). Ну дуже вже там гарно! Хто вже щось схоже споглядав – відвідати однозначно рекомендую, а хто ні -  ну то без варіантів!

Опрацювавши існуючі відгуки в неті, Google map та досвід бувалих, було вирішено їхати на авто саме в Паргу, а після цього прямувати на Левкаду. Кілометраж в одну сторону складав 1870км. Варіанти транзиту:

№1 - Румунія та Болгарія;

№2 - Угорщина - Сербія – Македонія;

№3 - Румунія – Сербія – Македонія.

Вивчивши кілометраж, вартість бензину і, що саме основне – вартість автомагістралей (завдячуючи сайту http://autotraveler.ru), був обраний варіант №1. Нажаль Сербія виходила дорогою по автомагістралям.

Основною передумовою індивідуального туризму є звичайно ж шенгенська мультивіза. Завдячуючи Словацькому консулату, який взимку на лижі нам надав 5-річний мультик ми вільні та мобільні. Ніби все гуд: страхівки на машину та власні медстрахівки зроблені, координати можливого поселення (нічого не бронювали) записані, транзитне проживання забукане - вирушаємо!

Вирішено було їхати ніч + день щоб на вечір доїхати на першу проміжну точку. Привалом слугував затишний хостел на об’їзній Софії Discret Hotel у Vladaya - 12Є з людини зі сніданками. (http://www.booking.com/hotel/bg/discret.uk.html).
Координати: 42°37.23424  23°11.44761.
Адреса: 13 Zdravets Str., 1641 Владая.
Виїхали о 00:00.

Кордон з Румунією перетинали на Закарпатті – наше КПП Добринське, їхнє – Халмеу (47°59'45.18"Пн;  23° 0'5.86"С). Дико втішились коли 03:00 ми проминули по окружній Мукачеве. Попри те, що траса Київ-Чоп вважається однією з найкращих в країні, сумніви у тривалості нічного переїзду були присутні, і не дарма. Ще через пів години ми минули Берегове, а далі ВСЕ! «Пропало все»! Як казала класик) Почалась а-ля Тернопільська траса. Тих 30 км. ми долали майже півтори години. Матюкались і їхали далі) Все нам намагалось нагадати, що ми все ще в Україні, на дорогах Автодору. 

Заливши повний бак по 11,29 грн. ми  попрямували на кордон. На світанку КПП видалось самотнім та сумуючим, що вселило нам надію на швидкий його перетин. Наші пропустили за 5 хв, а от румуни почали охати і ахати. Мовби то ой-йой-ойо і яй-яй-яй, а у вас шенген не грецький, а віз транзитних болгарських ви не маєте. Ну то я вас пропущу, що ж вам бідним-нещасним робити на румуно-болгарському кордоні? Капець, та й годі. Вони ж вас без своєї транзитки не пропустять. Я йому і кажу: «Та ви за нас не переживайте, все буде добре», а він нам: «Ну та так, болгарський консулат у Бухаресті, зробите невеличкий гак, тай дадуть вам транзитку»))) Ото хлоп розсмішив, чи то пак - налякав. Але ми поїхали*.

* Пояснення: існує така штука, якщо ти їдеш в Грецію з Шенгеном виданим Грецьким консулатом, то болгарської транзитки не треба, але, якщо цей шенген видала котрась інша країна, то все – обов’язковою є болгарська транзитна віза, котра коштує не мало, не багато – 35 Є. Хоча в болгарському митному законодавстві вказано, що власники Шенгенських віз, виданих будь-якою країною ЄС мають право на безвізовий та безкоштовний перетин Болгарії в межах 36 годин та Румунії в межах 5-ти діб. Це нас змушує не забувати, що хоча Румунія і Болгарія у ЄС, але вони не у Шенгені.

5 ранку. Ми в Румунії.

Зразу за кордоном є можливість купити румунську ровіньєту – вартість 3 Є (на 7 днів). Ми платили готівкою, тому чи є безготівковий розрахунок не в курсі.

Дорога по Румунії. По другу сторону ріки Сербія.

Ніби і маршрут я розраховувала, і паливо-витрати, але на те, що ГПС нам покаже паромну переправу - ніяк не очікувала. На щастя, будучи на кордоні можна було скористатись халявним мобільним інтернетом в межах мого тарифного плану. Новини втішили. Виявляється на початку липня 2013 р. відкрили другий міст через Дунай, котрий з’єднює Румунію і Болгарію, і на котрому перебуває безпосередньо митний пост. І ми саме до нього прямуємо) Круто! Повезло! Ну не любить мій чоловік тих паромів, хоча жодного разу і не пробував)))

Запам’ятайте це КПП Calafat (румунська сторона) Видин (болгарська сторона). Міст називається «Нова Європа». Координати: 44°00'13.8"Пн 22°56'53.5"Сх.

Наш ГПС його на очі не бачив, усі нові автомагістральні розв’язки були введені в експлуатацію декілька місяців тому. Відповідно ГПС показував, як ми вперто шуруємо по зеленому полі замість того щоб їхати по дорозі.

Зручним на цьому КПП є те, що і румуни і болгари інтегрували свої митниці в одному місті, тобто в одній і тій самій будці ставлять печатки митники обох країн. Хто перетинав митницю через міст РУСЕ відчули цю перевагу. Вартість мосту 6 Є. Знову ж таки не забуваємо купити болгарську віньєтку за 5 Є, або 10 лев (на 7 днів). Саме за 5 Є , а не за 7 Є, як нас намагались намахати на зворотному шляху. Тому будьте обережні, ніби 2 Є це не багато, але як то кажуть неприємненько. Можна розраховуватись єврами, левами, леями, карткою. Рекомендую гроші на дороги та на бензини закидати виключно на картку. І все, проблем нема, і різних непотрібних валют не вимінюєш. Далі пішли болгарські дороги, котрі внесли також частку не комфортності нам як автомандрівникам. Нові магістралі звичайно гуд, але не прописані у ГПС об’їзди - це зло. А вони і не можуть бути толком прописані, тому що все нове і свіже. То там відкрили кусок дороги, то там закрили. Рекомендую їхати по Болгарії по дорожнім знакам, це буде оптимальним рішенням, оскільки постійне протистояння їх з ГПСом призводить до поразки останнього. Лише знаки показують як оптимальніше вже і зараз об’їжджати теперішню ситуацію на трасі) До Софії були постійні об’їзди, а після Софії трошечки автобану, який неймовірно порадував і ще трошечки об’їздів.

Біля 9 год. вечора ми нарешті добрались до Discret Hotel. Його переваго є те, що він знаходиться неподалік об’їзної Софії. Тому ціни нижчі аніж в місті і економите купу часу, не заїжджаючи в Софію.

Зранку біля 7 год., смачно поснідавши європейським сніданком, вирушили в напрямку Греції.

Болгарсько-грецький кордон на КПП Kulata - Promachonas перетнули знову ж таки за 10 хв. Як вже перло, то вже перло). Координати: 41°22'43.5"Пн 23°21'47.1"Сх.
Далі магістраль прямувала на Салоніки. В Греції оплата здійснюється по конкретним ділянкам автомагістралей. До Салонік  - Безкоштовно! Далі ми попрямували на Ігуменіцу (Igоumenitsa). Ще 300 км. і Парга! Ура! Дорога – фантастика! Автобан, все розмальовано, світиться і вообше. Ну, зрештою, так як і має бути. Оплата здійснювалась ще 4 рази (1,2Є + 2,4Є + 2,4Є + 2,4Є). Пару годин і ми долетіли до з’їзду на Паргу, трошки серпантинів і ми у Парзі.

Вид на Паргу з фортеціВсе містечко розташоване на пагорбі, а-ля Ялта, але компактніше і затишніше.

По середині бухти – острівок з капличкою св. Палагії.

Побродивши 20-30 хв. по вулиці знайшли прекрасне проживання. Коли я вивчала цей напрямок, то знала, що вартість проживання з 01.09 суттєво зменшується, але щоб у 2 рази, то навіть не здогадувалась. До речі, торгуватись тут прийнятно і вітається! В результаті ми вийняли в місті прекрасні апартаменти з кухнею та неймовірним view на пляж Valtos та місцеву фортецю за 40 Є за кімнату. Паркінг був прямо перед хатою (то, правда, голосно сказано - паркінг, просто машину там в тіньочку з дозволу власника залишили, та й усе) + 10% знижки на харчування, оскільки окрім кімнат власники мали ресторан. Орієнтовні координати 39°17'2.91"Пн; 20°23'52.58"Сх. Назва The Three Plane Trees (www.threeplanetrees.gr).

Наш балкончик.

Ми прибули 01.09 у неділю. Випадково потрапили як на закриття пляжного сезону, так і на святкування 100-річчя визволення Парги) Круто!!! Святкували до 3 ночі)))

Місто – космополіт! Такої кількості іноземних мов я ще не чула. До речі, за 2 тижні ані української, ані російської ми так і не почули, а наш автомобіль з синьо-жовтими номерами викликав приємний шок у місцевих мешканців. Декотрі з них зразу на радощах починали кричати «А! Украіне! Шевченко!!!» Я втішилась, що і тут знають Тараса Григоровича, але мій чоловік мене приземлив: шалені місцеві футбольні фанати ПАОКа мали  на увазі саме Андрія - 100%) От таке то!

Що сказати про Паргу… Слів бракує… Такого неймовірного і комфортного містечка я ще не зустрічала. Тепла атмосфера та привітні місцеві мешканці не можуть залишити вас байдужими. Що можна адекватній подружній парі, котра провела дві доби у машині, після поселення робити? Звичайно ж бігти на пляж та купатись у смарагдовому морі! Нам в Греції і цього року повезло, ми знову зустріли весілля).

Якраз з пляжу молоді, шановна родина та дорогі гості відправлялись до шлюбу в каплицю на острівку.

Центр містечкаЦентр містечка.

Ех, романтично))) 

В місто ми вийшли після усіх поселень ввечері 01.09. Краса…
Усі вулички – це сходинки: кафе на сходинках, магазинчики на сходинках. Як наші друзі з вілли The Three Plane Trees казали only up and down, up and down).

Інсталяція водного бою між греками та турками за визволення Парги, камерний оркестр на декількох квадратних метрах набережної містечка, дітки з символічними смолоскипами і це ще не кінець. Феєричне святкування свободи! А далі пішли живі музики та танці на вулиці. Така атмосфера тебе дійсно робить вільним, голову ясно, а душу відкритою! Сказати, що це було супер, то змовчати, направду)))Так пройшов наш перший день в Парзі.

Нічна Парга.Фото з острівка.

Розпочали свій 2-ий день з відкриття для себе острівка з капличкою. Доплисти туди самотужки з пляжу не складе проблем.

Завжди їдучи кудись, намагаємось по максимум виписати ті місця в регіоні, котрі варто відвідати. Так і цього разу. Одним з таких локейшінів було село Ліхнос (Lichnas) з однойменним пляжем. Координати 39°16'54.10"Пн; 20°26'9.62"Сх. Напрямок ми знали, а на карту дивитись і так без толку, все одно на побережжі))) Основне знати з якої сторони) Виявилось, що окрім автомобільного та водного шляху туди прямує прекрасна стежка поміж оливкових дерев - 1,5 год. по підоймам-спускам і ви на місці. Ні, ми не жадні по бензину за 1,8 Є за 1 л., ми просто дуже любимо ходити пішки).

Село Ліхнос супер гарненьке, і диференційоване: фешенебельні вілли та величезний облаштований кемпінг, один магазин та 4-5 таверн.

Село Ліхнос.

Але пляж – мрія! Галька білосніжна, береш в руки, а мажеться як крейда)))Тому і такий колір води неймовірний.

А ще там печера Афродіти, доступ з води. На жаль, ми не доплили.

До речі, проходячи через оливкові сади, для нас було дивиною побачити таку кількість чорних сіток поміж кожним деревом. Виявляється так вони збирають урожай оливок. Розстеляють сітки по землі, від дерева до дерева. Є вітер – урожай, а нема – ну то не повезло))) Це звичайно жарт, але насправді, найкращі оливки збирають вручну, а щодо решти, то чекають поки опаде. Отакий грецький підхід) Суто грецький, що не кажи).

Багато-багато оливок.Панорама з фортеці.Ресторан

Повернувшись на рідні паржські села вирішили скористатись 10% знижкою на ресторан  від власників нашої вілли. Враження неоднозначні: смачно – так, але як виявилось згодом ціна-якість-кількість не співпадали. Ми замовили МІХ гриль за 14Є, ця страва передбачається на 2 осіб, наїлися беззаперечно, але буває і смачніше і більше). Наступного дня ми продумали наступний наш дісковері план. Це була Венеціанська фортеця Кастро (39°16'57.95"Пн; 20°23'53.18"Сх), за декілька метрів від нас; монастир Влахернів (39°16'44.56"Пн; 20°23'16.07"Сх), дзвіниця котрого виднілась з нашого балкону за пляжем Valtos, та самотня бухточка із загально доступним пляжем (39°16'47.97"Пн; 20°23'17.45"Сх), яку ми теж примітили з балкону.

Вхід до фортеці безкоштовний, її частина віддана під ресторан «Цитадель» (мене аж обурив цей плагіат, хто львів’янин, той в курсі).

Пушки)Де-не-де розкидані російські пушки, такі файні, добротні. Вид з фортеці неймовірний, чим і користаються численні художники.

Монастир також був у вільному доступі. Щодо бухти, виглядало на те, що єдиним шляхом туди є човен, яхта, коротше кажучи по воді. Але, наші не здаються! Ходьба і труд усьо перетруть) Трохи по горбам, трохи по воді - добрались) Це того вартувало)

На диво, на пляжику протяжністю 20м. були дерев’яні лежаки та столики, ну просто цивілізація. І нікого-нікого! Люди припливали і відпливали, дивуючись, як ми туди потрапили))) Греція такими самотніми бухтами і славиться, хочеш тусню – на маєш, біч бари, біч клуби, повний інтертеймент, а хочеш релаксу, трошки, зовсім чуть-чуть пройдись, і все, все для тебе. Персональний пляж і кусок неймовірного моря).

Отак в нас закінчився наш третій пляжний день у Парзі, але аж ніяк не день вражень. Нам повезло віднайти та відвідати мабуть найкращу таверну в Парзі «Bacchos». По-чесному, це маст хев, для тих хто побуває в Парзі. Такого персоналу, смачної і багатої кухні, об’ємів порцій та співвідношення цін не бачили. Взагалі ми не такі балувані Галі ресторанами у Львові, але такого екземпляру ресторанного «общепиту» ми не зустрічали. Мегаприємний «зазивало» вас запрошує, то фігня, що місць нема, вам запропонують від закладу на вибір халявне вино, пиво, узо (місцева самогонка, фу – мені смердить, а чоловік пив і тішився)). Поки ви то п’єте, звільняється для вас столик. Народу бувало назбирувалось до 20 осіб в очікуванні вільного місця. Але ця таверна однозначно того вартує. Тому ми РЕКОМЕНДУЄМО! А сіртакі ввечері і спів самих офіціантів просто робить неможливою будь-яку критику. Чесно-кажучи дивлячись на тих хлопців, які ганяють поміж столиків перестаєш думати, що греки ліниві. Ні, вони не ліниві, аж ніяк. В мене таке враження склалось, що ось нарешті я бачу, ту, справжню Грецію, так туристичну, так спрямовану на вимогливих німців і балуваних італійців, але справжню. Таку, що ти хочеш вивчити ото «дякую - еухарісто», то «на здоров’я - парікало» по їхньому. І їм - дико приємно, і тобі... Можливо я в цьому описі якийсь феєретик (від слова «феєрія»), чи щось таке, типу «вперше закордоном». Але повірте, НІ! Просто таке відчуття комфорту у спілкуванні.

Наступний день (4-ий) виявився знову багатим на екскурсійні враження. Ми відправились в околиці села Антуза (Anthousa) до фортеці Алі Паші (39°18'11.08"Пн; 20°21'10.62"Сх). І знову безкоштовний вхід, купа розкиданих по периметру російських пушок, то певно в них мода така), вид на Паргу та на острови Паксос і Антипаксос прекрасні.

Фортеця Алі-Паши.

Некромантіон (фото через паркан).Все зазнимкувавши ми відправились до Некромантіона, де Оракул відводив смертних до спілкування з душами мертвих, та самої річки Ахерон (Acheron).

На жаль сам Некромантіон, котрий розміщений у 20 км від Парги в селі Месопотамос (39°14'10.19"Пн; 20°32'2.82"Сх), у цьому році з травня по листопад закритий на реставрацію та проведення археологічних робіт. Некромантіон знатний тим, що саме в цьому місті річка Стікс впадає в річку Ахерон, несучи свої мертві води. Шкода, що не вдалось побачити, але ми все ж таки знайшли ріку Ахерон.

Навіть віднайшли каяк-тур по річці (www.acheronkayak.gr)

Координати: 39°14'04.72"Пн; 20°30'46.75"Сх.

Ріка Ахерон.Дитячий відпочинок.

Кемпінг.Сам Ахерон впадає в Іонічне море в межах села Аммонідья (Ammoudia). Взагалі це прекрасне місце для дітей.

Відразу ж на березі місця для будинків на колесах – облаштований кемпінг.

Мілка вода, пісочок, тихе тепле море, що ще потрібно))) Подивившись на ту ідилію ми вирішили, що нам бракне вражень та й зібрались по ГПСу далі на пляжі.

Те що нас очікувало, звичайно ж, більшою мірою, випадково, нас вразило. Греція взагалі не передбачувана. Ти ніби плануєш на один пляж, а по дорозі звертаєш на іншу дорогу, просто, бо здається, що потрібно саме туди.

Заїхали)

І це нічого що дорога ґрунтова, і машин нема, і купа вуликів по обабіч дороги, і схил 45 градусів, але внутрішній голос каже, що, подолавши цей шлях, на фініші тебе чекатиме неймовірний краєвид, чи обрив, чи колір моря, ну щось таке, що відшкодує тобі усі незручності і витрачене пальне. І так воно є. Це істина.

Шалені серпантини по хвойним лісам привели нас на пляж назви якого, я навіть і не знаю. Координати: 39°12'22.2"Пн 20°30'16.8"Сх. .

Краса!!!!! Вибачте, що я так часто вживаю слово «краса», але якось іншого, в межах нормативної лексики, не виникає). Пляж без лежаків, одна єдина кафешка, яка пропонує лише напої, і все. Людей обмаль, оскільки туди добратись можна лише на авто- або на мототранспорті.

Ляпота.Смаколики.

Вечір цього дня завершився в облюбованій таверні «Bacchos». І цього разу все супер-люкс). Одну зі страв доїдали ще на наступний день.

5-ий день в Парзі був особисто для мене сумним. Ми прощались з цим прекрасним космополітним акрополісом, в якому зустріли італійців, македонців, британців, австрійців, албанців, сербів, чех, словак, словенів, угорців, поляк, голландців, данців, норвежців, французів іще купу-всяких-різних. Ми прямували на Превезу з подальшим переправленням на Лефкаду. Але як то їхати з Парги до Превези і минути Нікополіс. Ніззя!!!!! Маст сі!!!!

Нікополіс (Nicopolis) – місто побудоване у 31 р.н.е. Октавіаном в честь перемоги над Цезарем та Клеопатрою. На чисельних квадратних метрах переплелись давньоримська культура (з амфітеатром, театром, стадіоном, банями й іншими спорудами), з культурою Християнства. На жаль, не усі об’єкти у вільному доступі, ведуться активні археологічні дослідження та реставраційні роботи. І в цьому греки великі молодці, оскільки піклуються про давні культури, котрі існували на їхніх землях купу-купу років тому назад.

Мури Нікополіса.

Орієнтовні координати музею під відкритим небом: 39°01'21.2"Пн 20°44'09.5"Сх. Орієнтовні, тому що об'єктів там багато, і всі вони розкидані. Але з дороги ви все побачите і зорієнтуєтесь на місці.

Після досліджень руїн Нікополісу ми попрямували на острів Левкаду (Levkda), через Превезу (Preveza).
Сама Превеза - невеличке нічим особливо не примітне містечко зі своїм аеропортом, портом та не туристичним спрямуванням, але є одна штука, яка нам була в новинку – підводний тунель, який з’єднує дві частини материка (Aktio–Preveza Undersea Tunnel), довжиною в 1,5 км. 3Є в одну сторону і задоволення повні штани. Ясно, що ти не відчуваєш того перебування під водою, але факт залишається фактом. Координати тунелю на виїзд з тунелю в напрямку острова: 38°56'38.2"Пн 20°45'50.7"Сх.

Ще трошки по трасі, далі коса, під’їжджаємо до Левкади (Levkada). Як по сторону материка, так і по сторону острова - охоронні фортеці. При в’їзді на острів вас знову зустрінуть пушки, підозрюю, що з тими ж російськими емблемами. Присутність безхозної давньої вогнестрільної зброї вже стала звичним явищем. Тому, не зважаючи на це все, їдемо далі. Нашою метою є село Агіос Нікітас (Agios Nikitas), обране як місце проживання ще у Львові. А чому саме туди, зараз поясню.

Острів Левкада, як і решта островів Іонічного моря, має вулканічне походження, що пояснює високий рівень його озеленення. Дуже цікавим є різноманіття природи острова. На півночі острова знаходиться їхнє основне місто, столиця осрова, Levkas. Містечко цікаве оборонними мурами на в’їзді, млинами, з яких декілька є ще у робочому стані. Як пише Вікіпедія, на тих млинах молотили пшеницю привезену з Росії. Але ми так з чоловіком, сіли-подумали, і прийшли до висновку, що пшениця скоріш за все була наша, бо хто ж як не Україна – житниця Європи).

Як на мене, то місто Левкаc, не є конче придатним для туристичного відпочинку, хіба любите тусити і щоб народу було побільше. Ну то тоді так). Східне побережжя острова є пологим, рівнинним, здебільшого пісочним і на горизонті видніється материк та купа маленьких острівків. Найпопулярнішим містечком для туристів на східному побережжі є Нідрі (Nydri) з розвинутою інфраструктурою, купою магазинчиків, таверн, екскурсійних бюро та портом. Південь острова славиться центром парусного спорту – Васіліки (Vasiliki). Про все це буде в подальшому детальніше описано, оскільки ми наш острів і об’їздили і обплили по периметру.

Проте найбільш цікавою місциною, як для нас, так і для цілої купи туристів, котрі не бояться висот, глибин, серпантинів і решти рельєфних особливостей природи, але дико хочуть отримати візуальне задоволення, є західне побережжя. Переважна більшість читачів мого звіту 100%-во бачили фотку пляжу неймовірної краси із заржавілим кораблем на березі з острова Закінтос, південного сусіда Левкади. Усі ми були вражені дивною грою кольорів та відтінків води, каміння і неба. Ну що я вам можу сказати – на західному побережжі Левкади, такими красивими є УСІ пляжі, щоправда без корабля. Але значною їх перевагою перед закінтосівським конкурентом є доступ з суші, а не лише з моря. Ну але про це все згодом.

Пляжик нашого села.

Отже, добравшись до Агіос Нікітас, який як можна з мого опису зрозуміти, знаходиться на західному узбережжі Левкади, ми почали активно шукати місце ночівлі на наступних 5 днів. Звичайно, що це була не Парга, на аналог сподіватись було годі, але сама місцинка дуже затишна, маленька і вузенька. Колишнє рибацьке селище було шалено милим та по дружньому простим.

 

Варто зазначити, що знайти пристойне проживання було складніше, аніж в Парзі. Походивши-побродивши знайшли гарненьку кімнату з включеними сніданками за 35Є. Готель Agatha. Координати: 38°47'22.3"Пн 20°36'53.0"Сх.

Наше подвір'яОднозначно, зрівнювати з паргськими нашими апартаментами було годі, але як для пункту ночівлі підходило прекрасно. Чистенькі апартаменти, доглянуте автентичне подвір’я з прекрасними видом на море та найосновніше – місцем для парковки. Тому що саме село повністю пішохідне, а автомобілі туристів стоять вздовж траси на кілометр в кожен бік від села, знайти паркомісце дууууже складно. Вілла або готель з паркінгом це знахідка!. Ага, і ще одна перевага готелю – персики в саду, багато персиків!!! Це все нас привабило гуртом, тому ми і не роздумували. Якщо Парга мала проблеми з паркуванням, то весь острів Левкада це суцільна катастрофа з парко місцями, і до цього потрібно бути готовим. Не дарма в кар-рентах набагато більшою популярністю користуються саме скутери, або як мій чоловік їх лагідно кличе «дирчики». Та і ціна у тих дирчиків не дуже то і нижча від малолітражок.

Поселившись, пішли апробовувати наш сільський пляж. Гарненько, чистенько, але людей трохи є. Та це нас не злякало, адже поселяючись в західній частині острова та маючи власне авто проблема в пляжах та місцях на них відпадала автоматично. Але одна штука нашу увагу все-таки привернула, а саме завалена каменюками від зсуву гори, стежка вздовж моря. Дослідження котрої ми відклали до завтра.

2-ий день на Левкаді був спланований таким чином: спочатку досліджуємо куди веде завалена стежка, обґрунтовано підозрювали, що на гарненький пляжик.

Стежка закінчилась(

Подолавши підйом, спуск і це все через колючки-будячки і вже побачивши нереальної краси пляж Milos (саме так він називався), уявіть яким було наше розчарування - решта стежки обвалилась, при чому не цього і навіть не минулого року. Стежка закінчилась вертикальним обвалом висотою метрів 20.

І так і сяк прикинувши варіанти та згадавши цитату Гоші Куценко з фільму «Дикари» «Лучше быть трусом нежели калекой» ми розвернулись і пішли шукати іншу дорогу, паралельно відмовивши від тої затії британців та італійців, які мали необережність піти за нами.

Пляж сам по собі дикий, не облаштований. Перші човни з нашого села відпливають туди лише з 11 ранку, а була лише 10 година і люди там вже лежали пузом догори. Методом не довгих логічних обґрунтувань, було точно визначено, що якась стежка туди точно веде, питання, яка і де вона є, то вже інше питання.

Ура, знайшли!!! В селі навіть вказівник з картою є).

Оригінальний вказівник.

Пляж Mylos (38°47'15.4"Пн 20°36'30.6"Сх) не такий популярний по відгукам в мережі, а дарма. Довжелезна берегова лінія, каміння, які допоможуть знайти тіньок (правда треба змиритись, що їх також облюбували нудисти, але вони народ мирний і не жадний), чистенька водичка немов прозора бірюза і що тішить – декілька кроків – і глибина)))). Вау!

Після обіду поїхали вже на авто досліджувати пляж Katchisma (38°46'40.7"Пн 20°36'02.4"Сх). Ще більший за попередній, цивілізовано облаштований, лежаки, парасольки, таверни ну і паркінг – 3Є. Чесно кажучи, так собі, не ахті порівняно з попереднім. Проте дуже сподобалось, яку народ собі атракцію влаштовував: з самої гори, де звертала дорога серпантинами до моря, екстремали спускались на крилі (параплан), внизу їх чекав колега на машині, запаковували, виїжджали на верх і знову юуххууух вниз. Аж самій захотілось…

Екземпляр в Нідрі.

Наступний день був виділений на автомобільне дослідження острова. Як годиться, їхали по годинниковій стрілці, першим містечком, котре відвідали стало Нідрі (Nydri), досить велике порівняно з нашим селом, але не затишне і пляжний відпочинок ну зовсім змахував на нашу Одесу. Сумно…

Позитивом стало замовлення корабельної  екскурсії «Сім островів» (15Є з особи) на наступний день (рекомендую!) та водопади Нідрі неподалік від містечка (38°43'21.4"Пн 20°41'29.6"Сх). Ну дуже гарне видовище і гори такі не звичні, не наші, не Карпатські, і вода зимна-зимна).

В нас вже якась склалась традиція, як обід так ми екскурсійкою замаємось, переважно пішою…  Так і цього разу).

Наступною точкою для нас був пляж на півдні Левкади у містечку Phoros (38°38'22.7"Пн 20°41'43.4"Сх). Чим більше ми спускалися серпантинами до моря, тим більше починали хвилюватись за підйом. Дорога немов у вузлик зав’язана. Наступною проблемою було знайти паркінг і не просто безкоштовний, а будь-який. Чесно кажучи, воно того не вартувало. Народу багато, місця мало. Все таки скупнувшись, попрямували до Васілік (38°37'50.9"N 20°36'08.3"E), глянути, як то народ за допомогою вітру таке витворяє на хвильках. Усім віндсрферам, кайтерам та іншим прихильникам парусу – вам сюди. І покатаєтесь, і цілу купу однодумців знайдете, коротше кажучи своя тусовка).

Повертаючись додому, ми свідомо залишили найкрутіші пляжі західного побережжя для корабельної прогулянки. І це було вірним рішенням!

4-ий день на острові. Корабельна прогулянка на цілий день. Сайт з описом круїзу www.lefkascruises.com. Наш кораблик називався Makedonia Palace. Так як в Нідрі є порт та переважна більшість екскурсійних бюро, то екскурсії стартують саме з Нідрі. Запакувавшись о 10 ранку на трьохпалубний (тьохповерховий) корабель відразу прокинувся дитячий настрій, передчуття пригод, коли ти і корабель, і відкриття чогось нового. Клас! А там, там за поворотом сусіднього острова щось незвідане, нові краєвиди, рельєфи, а може навіть і пірати, та ні, з піратами я вже точно перегнула). Ми вирушаємо! Хоча дівчинка з бюро нас переконувала, що туристів значно менше аніж в сезон, а всі італійці ще вчора відлетіли з Preveza останнім літнім чартером додому (тобто 9 вересня), але по факту людей було багато.

 Шум, гам, позитив і привітання капітана на трьох мовах грецькій, англійській та італійській. До речі ці три мови норма для Левкади, ну дууууже там багато італійців. Вже через 15 хв, зрозуміла, що ті 15 Є за екскурсію явно не викинуті на вітер. Солений запах, морський бриз та водна гладь  вже того вартують. А далі понеслось) Що вчора проїхали, то нині проплили: Нідрі, Форос, Васіліки, а далі…. крайній південний мис, маяк та скеля з якої згідно міфів покінчила життям антична поетеса Сапфо, от що значить усе життя любити кубіт, а потім закохатись в хлопа…(уся історія на Вікіпедії) Біда…

Egremni.

Перша зупинка згідно екскурсійки пляж Egremni. Чому саме він входить в ТОП-100 за версією ВВС стало цілком зрозуміло, як тільки він почав виднітись на  горизонті. Більш аніж годинна зупинка і стільки ж часу радості: сукупності візуального, аудіального та тактильного задоволення.

А коли мій коханий чоловік ще почав з верху третьої палуби згадувати своє спортивне минуле, а саме стрибки у воду, під аплодисменти та вигуки оточуючих взагалі стало гордо за наших).

Наступний пункт – пляж Porto Katsiki, який рахується ще крутішим за попередній, хоча особисто я не погоджуюсь. Проте одна думка мене все-таки тривожить, от як так: відплили на пару сотень метрів, та сама вода і земля, а відтінок води ще інший…

Porto Katsiki.

Хм…. Та що тут думати, давай скачи, кричить Саша і я вперше вжитті стрибаю у воду бомбочкою з трапу корабля 2-ох метрової висоти. Ні, я висоти не боюсь, просто бомбочкою ніколи не скакала, а все тому що плавати не вміла! («Это я почему раньше такой злой был? Это потому что у меня велосипеда не было»). І тільки тоді до мене дійшла думка, наскільки я вдячна своєму коханому, який мене навчив не тільки на лижах кататись, а плавати і глибини не боятись. Яке це нагле задоволення отак як піщинка плавати в морі води…. Кайф! Але я не про це. Porto Katsiki також входить в ТОП-100 на планеті як най-най-най, тому відвідати однозначно маст!).

Далі ми поплили на о. Кефалонію, містечко Фіскардо (Fiskardo) (північ острова), єдине місто яке пережило землетрус 1953 року. Містечко гарненьке, маленьке, нічого особливого. Але з туристичної точки зору острів популярний і фешенебельніший за Левкаду. Основна туристична мекка знаходить на півдні та на південному заході. Цікавим фактом, особисто для мене стало те, що на острові є черепахи!

Кефалонія.Кефалонія.

Ітака.

Після Кефалонії ми попрямували до Ітаки, саме до тої по якій колись бігав Одіссей, і де його так вірно чекала Пенелопа, аж цілих 10 років. Хоча дивлячись на ту чисельність іонічних островів стає зрозуміло де ним блудило і де його носило). Ітака один з найменших островків Іонічного моря і не відрізняється чимось особливим від своїх острівних сусідів.

А далі на нашому шляху були острови: Meganisi, Madouri, Scorpios,Sparti, Kastri, останні три з яких у приватній власності.

Загалом подорож вартує, того щоб її здійснити – машина то машина, а корабель, то…. ну зовсім інша історія).

Купа вражень розпалили в нас шалений апетит, який ми успішно поїхали задовольняти на рідні села, а саме в Агіос Нікітас.

На жаль, наша відпустка наближалась до неминучого завершення і мозгами того розуміти аж ніяк не хотілось. Отак згадуючи свої попередні відпочинки, будь-де, розумію, що з жодного місця мені не хотілось їхати. То правду кажуть, Стрільці по знаку зодіаку люблять дорогу і подорожі, але мало того я по собі бачу, що наша сім’я - приблуди ще ті. На десерт ми собі залишили пляжний, догори пузом, день. Обрали для цього Porto Katsiki і поїхали.

По дорозі на Porto Katsiki (з тими серпантинами тільки і встигали заправлятись).

Окрім купи задоволення та підводних зйомок нашим фотоапаратом (домовились з чоловіком, що яким би то наш фотік не був ватерпруфним всі підводні фотки робимо в останній день, ну так, на всякий пожарний), нарешті отримали цілий день пляжного відпочинку. Змогли навіть прикімарити на камінчиках. Якщо чесно, то пляж досить людний і з паркінгом знову проблеми (5Є і місць не дуже багато). Декілька фоток з Porto Katsiki :

Буль-буль-бульки)

Закупившись по дорозі додому, в горах, домашньою оливковою екстравіржін олією попрямували в рідне село.

Ранок зустрів нас сутінками, якими супроводжувався схід сонця, останнім «ах» і зрадливою сльозою. Мені завжди соромно це визнавати, але якось так прощаєшся з місцем де ти отримав масу задоволення та вражень і ностальгія охоплює невимовно та безапеляційно. Треба просто перечекати, трохи далі від’їхати, і … видихнути. При виїзді з острова, випустили на світлофорі яхту (так, на світлофорі. так, яхту. пропустили… отакий там дивний автомобільний рух))  у відкрите море, опустився міст, загорілось зелене світло і ми попрямували на батьківщину.

 

Окрім як танками на грецькому автобані, авіа винищувачами в небі, шаленої зливи в Болгарії та трьох суттєвих ДТП, дорога більш нічим не запам’яталась. Ночівлю мали у Видині, це пункт переходу з Болгарії до Румунії. Пункт для ночівлі стратегічно вигідний та не дорогий - Family Hotel Tangra.

Зранку 08:00, вирушивши на Румунію, добряче поблудили поки найшли сам митний перехід через міст. Понабудовували свіжих автомагістралей капіталісти: бачити, то ти їх бачиш, а виїхати - трудно. А ГПС, паскуда така, взагалі окрім: «ви не туди звернули» - нічого не каже. Митниця швидка, зручна, а за міст можна розраховуватись карткою. Другий транзитний день відзначився лише новим румунським автобаном котрий з’єднюється з угорським, а для нас це було лише 100 км не по «просьолочним» дорогам в режимі 130 км/год. Ми їхали трасою на Drobeta-Turnu Severin – Timisoara – Arad – Oradea – Satu Mare. Рекомендую орієнтуватись по знакам або ж закачувати найновіші карти.

О 18 год. досягли України, за 20 хв. перетнули кордон, знову відчули усіма амортизаторами, що ми на рідній землі. З горем навпіл доїхали до Берегово, а далі вітчизняна автомагістраль вела нас до Львова. Все добре, і ям нема, ще б розмітку хтось намалював. Я не вибаглива, але принаймні одну з ліній: або бічну, або розділювальну між смугами. Ще у Закарпатській області так – сяк, а вже в нас у Мохнатому усі розпізнавальні знаки на трасі тупо зникають. В режимі ночі, під дощем, їдеш як то кажуть: «видимость ноль, иду по приборам», у нас таким прибором служив ГПС. Благо показував, в яку сторону поворот, а так би точно з траси злетіли. Може трохи перебільшую, але вже пару місяців пройшло, а злість на наш автодор тримається. Це мабуть стає закономірним почуттям для наших автомобілістів та їхніх штурманів).

О 23:50 при 14°С, загальному кілометражі 4151 км та середньому розході 6,3 л /км. під’їхали до цілодобового Сільпо у себе на районі, щоб купити кусок хліба на сніданок, і чомусь так було дивно ловити на собі погляди працівників та відвідувачів супермаркету. Ну і що, що я у шльопках, шортах та футболці, у мене ж вчора було +25, а позавчора +30. І взагалі, в мене ще літо!

Поїздка явно вдалась, явно краща аніж ми могли того очікувало, і явно круто, як того хотілось на самому початку. Наша сім’я однозначно recommends даний маршрут, перевірено на власному досвіді!

І на останок підбірка фоток грецьких скатертин з таверн. Ну дуууже мені сподобався їхній задум:

Скатертина в кафе біля АхеронуВ кафе на Ітаці.

На острові.В нашому селі.                                                                       

Добавьте в Twitter Добавьте в Facebook Добавьте в Вконтакте Добавьте в Одноклассники Добавьте в Мой Мир Добавьте в Livejournal Добавьте в Google Buzz
рейтинг: 9.2
голосов: 12
ИНФОРМАЦИЯ О СТРАНЕ

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ

ОТЗЫВЫ

 
 
Добавить отзыв

Пользователь
Отзывов: 4
 
29 июня 2015 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Дуже дякую! Приємно! Дуже-дуже рекомендую туди поїхати!!!To: Зоряна
 

Гость
 
26 июня 2015 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Дякую, отримала масу задоволення від манери написання :легко , конструктивно, і лірично. Розумничка.. Я загордилась знову й знову земляками . Обов'язково скористаємося порадами , ми також любимо подорожувати.
 

Пользователь
Отзывов: 17
 
15 мая 2014 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Чудесный отчёт. В отчётах главное-информация. А где и как отдыхать - каждому своё. Спасибо
 

Пользователь
Отзывов: 35
 
13 мая 2014 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Отличный отчет! Сами только позавчера вернулись с Левкады, Кефалонии и Закинтоса. Пляжи Лефкады понравились больше всего. кому интересно мой онлайн отчет на автоюэй
 

Пользователь
Отзывов: 337
 
12 мая 2014 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Цікавий, ґрунтовний та збалансований інформативно-ліричний звіт. +10!
 

Пользователь
Отзывов: 490
 
11 мая 2014 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
 "marizh" :
To: IV Дякую) Цікаво, а можна додати фото? В мене їх ціла купа гарних)


Наверное как то можно. Но это вопрос к "отцам-командирам" на сайте.
 

Пользователь
Отзывов: 4
 
11 мая 2014 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
To: IV Дякую) Цікаво, а можна додати фото? В мене їх ціла купа гарних)
 

Пользователь
Отзывов: 4
 
11 мая 2014 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
To: alexegoroff Ні, не платили. Болгари пропустили без проблем.
 

Пользователь
Отзывов: 23
 
11 мая 2014 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Прекрасный отчет. И эмоции,и практическая информация. Только я не понял,извините за не сообразитльность, платили ли болгарам за транзитную визу,при проезде?
 

Пользователь
Отзывов: 490
 
10 мая 2014 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Отличный отчет, хорошо написанный и хорошо читается. Хорошие фото, правда по меркам сайта их может маловато. Обычно на такие отчеты фото где то штук 200-250. А так все в норме. + 10! Пиши исчо Улыбка . Хист до цього у Вас одностайно є !