Область

Район

Населенный пункт  
 
СПИСОК
 
 
НА КАРТЕ
 
Добавить в маршрут
Очистить поля
МОЙ МАРШРУТ
Маршрут не задан.
(Вы можете добавить в маршрут любой населенный пункт или объект каталога нажав на линк "Добавить в маршрут")
 

ОТЧЕТ О ПОЕЗДКЕ

Відчути Бушу
Відчути Бушу
с. Буша
Добавлен: 20 июля 2012 г.
Просмотров: 4205
Автор: oleynik
Продолжительность: 1 день
Пробег: 80 км.
Посмотреть маршрут Добавить в избранное
  Печатать
 
рейтинг: 10
голосов: 4
10  
Отзывы

Декілька років назад, я перший раз почув про Бушу. Не пам’ятаю, чи то якийсь відгук, чи то десь по ТБ. Зацікавився, знайшов інфо в інтернеті, через деякий час побачив передачу по ТБ, розповідь про Бушу вів директор заповідника. Вирішив, треба їхати. Через пару років трапилась нагода.

Червень 2012. с.Буша, Вінницька обл.

Почну з кінця. Попередньо сформований стереотип про Бушу та очікування від знайомства з селом та заповідником повністю розвіялись. Нас було шестеро. П’ятеро про Бушу нічого не чули. Один з нас, самий наймолодший, взагалі терпіти не може екскурсоводів. Не міг, до того моменту як послухав Людмилу – жінку, яка зачаровує і виглядом, і тим як відноситься до свого краю, до мови, до історії, до людей, до культури. Хоч і був сонячний, яскравий день, але навкруги неї все одно було помітне світло. Її світло. Яскрава і світла жінка, в яскравому Трипільському вбранні.

Далі про Бушу. Коли ти в неї попадаєш, то не зовсім зрозуміло велике скупчення кам’яних скульптур, розкиданих по сільських схилах без звичних підписів – на честь кого, для чого і хто. Що називається - без екскурсовода не розібратись. Просто ходити від одної скульптури до іншої не надовго вистачає терпіння. Екскурсовод з’являється сам по собі, побачивши групу зівак на лужку. Дівчинка запрошує до хати, в якій продаються білети і, раптово, з іншої кімнати стрімко з’являється Людмила. Невеличке, що називається «замєшатєльство» і комплімент, а вірніше просто констатація факту, виривається сам по собі – «Яка ж Ви гарна!». Трипільське, чи то давньослов’янське вбрання, срібні прикраси, пов’язане стрічкою волосся ну і енергетика. Енергетика від якої моментально заряджаєшся, причому так, що куди не покликала б екскурсовод, ні краще Людмила, туди ти за нею біжиш без зупинки. Розібрались з білетами, назначили час екскурсії. Довелося трохи почекати ще одну групу, яку мався привезти місцевий участковий. Самі собі вирішили, що сьогодні в ізоляторі день відкритих дверей, тому компанія в нас буде інтелектуальна. На щастя, сподівання невиправдались, двері в ізоляторі не відкрились, участковий не приїхав, не дочекавшись «автозаку», почалась екскурсія. Людмила спочатку розставила всі крапки над «і». Скульптури, - це плідна, щорічна робота скульпторів, які з’їзжаються на літні пленери зі всією України. Сьогодні, за словами Людмили, це найбільший в Європі музей кам’яної скульптури під відкритим небом. Найбільший за кількістю скульптур, щось більше 200, і він постійно поповнюється.

с.Бушас.Буша

с.Бушас.Буша

Порадувало те, що прагматика наповнюється романтикою. Обласна влада замовляє скульптури, які встановлюються на в’їздах з траси в села. Перші такі встановлені безпосередньо на в’їзді в Бушу та ще по дорозі десь помітив, але не запам’ятав назву села. Поруч зі стандартним вказівником будуть витвори з каменю з назвою місцевості і села. Може переросте в добру традицію Вінниччини.

скульптури с.Бушаскульптури с.Буша

скульптури с.Бушаскульптури с.Буша

Ну а далі історія Трипільскої та Козацької доби від Людмили. До речі, вона часто попереджала, що багато чого в її розповідях це легенди або уявлення чи припущення. Хоч і попереджала, але все одно хотілось в це вірити. Вірити, бо віриш тому, хто це розповідає. Може і припущення, може і легенди, але в той момент просто слухав і вірив. Вже потім, коли після розповідей трошки приходиш до тями, коли через пару днів залазиш в інтернет та шукаєш щось про Трипілля, починаєш більш прагматично підходити до сказаного раніше в Буші. Все настільки було гармонійно – і сама жінка, і її аура, її віра в те, що вона розповідає незнайомим людям, її радість і насолода від життя, що просто не хотілося з нею сперечатись. Раз Ви вважаєте так, то хай так, принаймі сьогодні, так і буде. Посперечаємось ми потім, між собою, десь подалі від Буші. Переказувати розповіді не буду. Хто зацікавиться, той рано чи пізно буде в Буші. Кому цікаве Трипілля – шлях в бібліотеку, чи мінімум в вікіпедію або в саме Трипілля. Козацьку добу вивчаємо в школі. Але,, як виявилось,, про Бушанські події в шкільній історії ні слова. Не знаю, що там пишуть зараз в підручниках, бо не цікаво. Не цікаво, бо переписують, на скільки я бачу, кожні півроку. Історію переписують, як каже світла жінка з с.Буша – переможці. Сьогоднішні переможці, та й вчорашні, а може і майбутні, поваги не визивають, тому і переписування їхні не заслуговують на увагу. На повагу заслуговують вчинки мешканців Буші та навколишніх сіл, що поклали своє життя 450 років тому назад за свою волю і землю.
Ну про Трипілля і Козацтво досить. Славна башта, що єдина збереглася від Бушанського замку, музей з розкопками трипільської садиби, розкидані по схилах скульптури, могили народної героїні Мар’яни та Козака Михайла, просто навколишні пейзажі заслуговують на те, щоб приїхати сюди.

остання башта Бушікозацька могила

Ну а про те щоб відчути дух, то до Людмили та директора заповідника. Чи є він – Бушанський дух? Трошки подумавши, Людмила відповіла, що є. Не дивлячись на те, що живеться не солодко, що чоловіки в основній масі спиваються, що заповідник треба розвивати, а коштів як завжди… Дух є! В чому ж він полягає, в чому проявляється – Бушанський дух? В любові, була відповідь. В любові до всього живого, до своєї історії, країни, місця де проживаєш, до життя. Чи всі так люблять в Буші? Будемо сподіватись…
Так, - де що ідеалізовано, але так приємно, бо без повсякденного маразму, Ну да ладно, а то далі будуть або ругня на владу та життя, або соплі.

Можна було б сказати, що крім історії, в розповідях були де які відхилення в езотерику. Але відчувалось, - що людина це вже пройшла і визначилась – що вона хоче від цього життя, і що хоче йому віддати. Крім історії, Людмилою були прочитані вірші. Не пам’ятаю авторів, - якийсь один та другий хлопець, але суть така – ти сам пишеш свою книгу, книгу свого життя. Чужі книжки, це чуже життя, читаючи їх не забувай про своє. Приблизно така суть, не для сторінки про автоподорожі.

Далі був містичний печерний храм зі скельним барельєфом. Ніколи б не подумав,що в Україні таке можна знайти і до сих пір не розумію, чому про це так мало відомо. Старе кладовище з кам’яними хрестами, яке можна було б назвати окремим заповідником. Навести порядок, зробити щось схоже на кам’яні доріжки для відвідувачів. Хай це і не дуже екскурсійний об’єкт, але на увагу заслуговує. Хоча б тому, що таких збереглися одиниці. І на останок прохолодний «Гайдамацький Яр» (не плутати з бутилірованим «холодним»). Просто класне природне місце. Де що нагадує скелі Довбуша, але симпатичне по своєму. Да, забув про народний музей з витворами народних ремесел і таку ж чудову розповідь Людмили. До речі, вже потім знайшов її в Інтернеті, як Людмилу Радько - народну майстриню, майстра народної етнічної іграшки «Лошадка» (або «Коник», зараз один з них гойдається в машині «на добру дорогу»).

печерний храм с.Бушапечерний храм с.Бушастаре кладовище с.Бушастаре кладовище с.Бушастаре кладовище с.БушаГайдамацький ярГайдамацький ярГайдамацький яр

Ну і на останок - «Кімната депутата». Спочатку здивування, чи то від не там прибитої таблички, чи то від словосполучення в такій місцевості як Буша. Ні, справжня кімната – приймальня. От би всім їм такий аскетизм. Глядиш, список соціальних ініціатив можна розширити за рахунок економії на шпалерах та шпалєриках, які їх клеять, кладуть паркет, мостять дубові двері, мармур і т.д. в більшості приміщень з подібною назвою.

На згадку накупили коників, зроблених Людмилою, ляльок – мотанок, магнітиків, свістульок, щиро подякували і гей…

Депутатська приймальня на вході в магазинце теж історія

Коли збиралися в Бушу, я розраховував на 2-2,5 години перебування в цьому місці. Вийшов цілий день. Так можна було б виїхати раніше, ходити швидше, ще десь заїхати щось подивитись. Але вже не хотілось кудись їхати, щось дивитись і тим паче когось слухати. Слухати іншого. Хай не ображається той віртуальний інший, якого ми не послухали додатково в цей день, але не був би він такий цікавий, як би не старався. Ми були переповнені інформацією від чудової жінки, що любить життя, були переповнені враженнями від побаченого та почутого. Ще трошки і було б зайве.

Вечір провели в добрих спорах і розмовах. Поговорити було про що літнім, не спекотним вечором, на терасі готелю в Могилів-Подільському. Один з висновків про подорож – не дивлячись на те, що бачили майже всі замки, фортеці і інші популярні місця, - роботи ще непочатий край. До цього поставало питання – ну шо ж ще подивитись, куди ще поїхати? Нє, ще трошки залишилось, є ще трошки. Але після Буші (а за нею Галиці і Лядової) зрозуміли – природа в нас неймовірна, а люди ще неймовірніші. Вони і можуть замінити замки та фортеці. Тут буде трошки важче з їх пошуком, на карті вони не позначені, але тяжкий пошук того вартує. Ну шо ж – «будем искать», бо що в Буші є Душа ми переконались. Впевнені – є вона і в інших місцях.

Добавьте в Twitter Добавьте в Facebook Добавьте в Вконтакте Добавьте в Одноклассники Добавьте в Мой Мир Добавьте в Livejournal Добавьте в Google Buzz
рейтинг: 10
голосов: 4
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ

ОТЗЫВЫ

 
 
Добавить отзыв

Гость
 
12 октября 2015 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
To: Александр
Были в этом году. Людмила больше не работает, во всяком случае, так сказали другие экскурсоводы.
Будете в М.-Подольском, зайдите в музей вытынанки, в нем работает своя "Людмила".
 

Гость
 
10 октября 2015 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Добрый день!

Планируем на следующей неделе заехать в Бушу, хотели бы заранее договориться с экскурсоводом. Подскажите, пожалуйста, телефон Людмилы. Моя почта dagar3 собака mail точка ru
 

Гость
 
22 июля 2012 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
В Буші є чудовий зеленйи готель на 10-12 чолвоік із харчуванням і привітиними господарями- киянами Інна із чоловіком! Бувалим у них не раз - все супер! Їхній тел. <реклама удалена модератором>. Всім привіт із Вінниці, чекаємо!і
 

Модератор
Отзывов: 346
 
22 июля 2012 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Супер!!! Просто нет слов!!!
 

Пользователь
Отзывов: 547
 
20 июля 2012 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Больше фотографий.
 

Пользователь
Отзывов: 110
 
20 июля 2012 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
 "oleynik" :
Это ж на сколько дней???

Приблизно 8-9
 

Гость
 
20 июля 2012 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Это ж на сколько дней???
 

Пользователь
Отзывов: 110
 
20 июля 2012 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
To: oleynik
Дякую)В мене вже все розплановано по маршруту http://www.doroga.ua/Pages/MapWithRoute.aspx?RouteID=2980
Бушу вже буду планувати окремо)
 

Гость
 
20 июля 2012 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
я бачу Ви збираєтесь в ті края. Дуже зручно Буші посвятити 1 день, переночувати в М-Подільському, а другий день Лядова, Галиця і ще щось захватити. Але все залежить звідки їхати і як планувати час.Звітів на цю тему тут багато, можна вибрати - Хрещатик, Стара Ушиця і т.д.
Доброї дороги та чудової погоди :-)
 

Пользователь
Отзывов: 110
 
20 июля 2012 г. RE: Ответить
 
 Цитировать
Як завжди чудові емоції ,які переносять в місця про які розповідається.


КАЛЕНДАРЬ СОБЫТИЙ
Все события